Козак» - (множ. «Козаки») – не нашого, а тюркського походження, що означає сторож, вартовий, представник військового стану, воїн-найманець той, що йде попереду.
В турецькій мові слово «козак» означає вільна, незалежна людина. Слово «козак» сприймається до синоніма «лицар», нежонаті, войовничі люди, саме вони називалися товариством або лицарством.
Член самоврядних військових громад, які існували на теренах українського «Дикого поля» в кінці XVI ст., в районі течій Дону та Дніпра, на межі мусульманського і християнського світів.
Головною діяльністю козаків був захист українських земель від татар, та охорона кордонів. Є і інші варінти походження слова «козак» - етимологічно його пов’язують із словом «косак» - той, який носить оселедець, косу.
Також козаків називали ще бродниками тому, що постійно мандрували (бродили) в диких степах, зокрема у Запоріжжі. Цікаво, що для козаків і бродників мала велике значення погода в Запорожье через застосування темряви, вітру, бездоріжжі, дощу і хмар в обороні від ворогів, тобто вони вміли використовувати природні фактори дуже вдало.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Объяснение:
Козак» - (множ. «Козаки») – не нашого, а тюркського походження, що означає сторож, вартовий, представник військового стану, воїн-найманець той, що йде попереду.
В турецькій мові слово «козак» означає вільна, незалежна людина. Слово «козак» сприймається до синоніма «лицар», нежонаті, войовничі люди, саме вони називалися товариством або лицарством.
Член самоврядних військових громад, які існували на теренах українського «Дикого поля» в кінці XVI ст., в районі течій Дону та Дніпра, на межі мусульманського і християнського світів.
Головною діяльністю козаків був захист українських земель від татар, та охорона кордонів. Є і інші варінти походження слова «козак» - етимологічно його пов’язують із словом «косак» - той, який носить оселедець, косу.
Також козаків називали ще бродниками тому, що постійно мандрували (бродили) в диких степах, зокрема у Запоріжжі. Цікаво, що для козаків і бродників мала велике значення погода в Запорожье через застосування темряви, вітру, бездоріжжі, дощу і хмар в обороні від ворогів, тобто вони вміли використовувати природні фактори дуже вдало.
Осінь.
Осінь - золота пора року. Недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. Адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . Після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.
Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … Падає , падає листя
Листя в саду мерехтить.
Жовте , яскраво-вогнисте
Тихо за вітром летить… . »
Мені також подобається гати , як з дерев плавно
опадають пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,
та й самою осінню!
Напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
Та все ж таки як тільки гарно восени!