Потрібно перебудувати діалог в речення з прямою мовою: Вчителька спитала Віру: -Пригадай п'ять хижих звірів
-Два ведмеді й три шакали, - миттю Віра відказала.
До ть будь ласка!​

Прийшла весна.Діти побігли грати на галявині у схованки.Марьянка сховалась у кущі.Вона розгорнула гілля і раптом з того кущчика випорхнули пташки.Марьянка побачила гніздечко,у ньому були яєчка.Марьянка обережно підійшла до гнізда.Раптом до неї прибіг Максим та почав її питати.
-Що це ти тут робиш?-спитав Максим.
-Нічого я не роблю, відійди!-розлютилась Марьянка.
-Добре,піду я,не буду тебе турбувати...- з жалістю пішов Максим.Бачить Марьянка-хрусь-хрусь..Це з яєчка вилупились пташенята,Марьянка подумала що було б добре якщо вона візме собі одного пташенятка.Вхопила його та побігла до дому.Прилітає Мама Пташка додому.Бачить  одного з пташенят немає.Як тільки вона неплакала.Бачила Марьянка як Пташка слізьми заливаєтся та й сумно їй стало .На другий день встала Марьянка дуже рано,побігла до гніздечка та й поклала пташенятка.Мамі Пташці радо було та Марьянці...

Ми вирушимо завтра удень до Перемишля.
У день його від'їзду ми влаштували йому сюрприз.
Знизу почувся моторошний голос.
З низу долини піднімалося сонце.
Збоку теліпалася смішна сумочка, що було ще безглуздішим.
З боку магазину йшов дядько, але Віктора не було.
Утрьох і жити веселіше.
У трьох кімнатах вимкнулося світло.
Цукерок в мішку було доволі багато.
Шевченка завжди тягнуло до волі, до України.
Він по-батьківському обійняв мене.
По батьківському родоводу вона приходилася мені тіткою.
Я промовила це вголос, але скоро пошкодувала.
В голос народу вслухався наш поет.
Нарешті я прийшла додому.
Тоді мій погляд зупинився на решті дітей.
Він по-своєму розумів цей вірш.
По своєму голосу він відчув, що занедужав.
Олена поглянула угору.
Восени я часто зариваюся у гору обов'язків, відчаю, переживань.