Потрібно ознайомитись зі змістом тексту, обміркувати його думку. Потім скласти свою роботу на тему "Скарби, що визначають сенс життя". ТЕКСТ:
Питання сенсу життя — це одвiчне питання, яким людина
переймається з давнiх-давен. Фiлософи, митцi, представники
найрiзноманiтнiших наук в усi часи вирiшували його по-рiзному. Однi
вважали, що життя ‒ це постiйна боротьба за власне iснування й
добробут, iншi стверджували, що людина живе на Землi для того, щоб творити, виражати себе в мистецтвi…
Украïнський фiлософ i педагог Г. Сковорода сенс людського життя
вбачав у постiйному пiзнаннi свiту й себе самого, у невтомному прагненнi
здобувати знання й збагачуватися iнтелектуально. У своïй знаменитiй
поезiï «Всякому місту звичай i права…» вiн наголошує на тому, що кожен по-своєму визначає життєвi цiнностi та iдеали, яких прагне, однак найголовнiше, на його думку, для людини— це мудрiсть, заради якоï вона й мусить жити: «В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені». Скiльки iснує людство, стiльки iснує й питання про сенс його
iснування.
Притча
Один китайський імператор раптом усвідомив, що не зможе прочитати всіх книг у своїй бібліотеці. Але раніше він так сподівався, що дізнається про сенс свого життя, прочитавши всі ці томи. Він покликав придворного мудреця і попросив написати історію людства, щоб зрозуміти, для чого живуть всі люди.
Багато часу витратив мудрець. Через кілька десятиліть він приніс 500 томів, у яких було описано все-все. Простягнув руку до цих книг імператор, але зрозумів, що не зможе і їх прочитати. Попросив скоротити оповідь і принести наступного разу найголовніше.
Минули роки, мудрець приніс 50 книг. Але імператор вже так постарів, що, кинувши погляд на них, зрозумів - не зможе осилити навіть 50 книг. Знову попросив опрацювати текст і виділити якнайважливіше. Коли, нарешті, мудрець приніс книгу, імператор уже помирав. Перед відходом у кращий світ, він попросив мудреця донести найголовнішу фразу, завдяки якій він зрозуміє сенс життя. Той сказав: «Людина народжується, страждає, вмирає ..»
На минулих вихідних ми з батьками ходили в зоопарк. Цього дня я чекав весь тиждень. На вулиці була чудова осіння погода, світило тепле сонечко, віяв легкий вітерець. Настрій у всіх був чудовий. При вході в зоопарк ми купили квитки, різні ласощі для тварин і пройшли всередину.
Наш похід почався з огляду вольєрів з вовками. Деякі з них ходили по клітці і шкірили свої гострі ікла. Інші спали і ніяк на нас не реагували.
Постоявши трохи біля їх вольєрів, ми пішли далі. У нашому зоопарку дуже багато тварин і мені з нетерпінням хотілося усіх оглянути.
Найбільше мені подобається гати за мавпами і великими горилами. Біля кліток з ними завжди багато відвідувачів. Це дуже смішні і забавні тварини. Вони видають гучні крики, корчать смішні пики, і весь час просять їжу. Хтось з натовпу кинув мавпочці цукерку. Вона квапливо почала його розгортати і вже через хвилину попросила нову.
Поряд з мавпами знаходяться клітки з птахами. Кожна пташка має своє забарвлення. Одні яскраві, великі, інші-сірі і зовсім непримітні. Є навіть хижі птахи з потужними кігтями і великим дзьобом. З птахів найбільше мені подобаються павичі. Особливо коли вони распушают свій гарний хвіст.
Найдовше затримались біля огорожі з оленями. Вони з задоволенням їли з рук моркву і яблука. Дорослий олень з великими гіллястими рогами весь час намагався відігнати маленьких. Вони йшли, але знову поверталися за своєю порцією їжі. Їм дуже сподобалися яблука. Ще ми кормили верблюдів, коней, ламу, ослика, кроликів, морських свинок і хом’яків.
У зоопарку ми провели майже весь день. На виході нам запропонували зробити пам’ятне фото з мавпочкою. Ми із задоволенням погодилися. Я дуже люблю ходити в зоопарк і годувати там тварин. Буду з нетерпінням чекати наступного походу в зоопарк.
2. Коли прийде літо, я поїду на море, але не надовго.
3. Дощ йшов усю ніч, так що зранку було так вокго, що треба було одягати чоботи, та було дуже волого.
4. Щоб довіряти людям - треба їх добре знати, і проводити з ними багато часу.
5. Я прислухався: у лісі було дуже тихо, бо перед цим пролунав гучний вистріл.
6. Я люблю ходити в ліс тоді, коли дерева зелніють та хвилюються зеленими хвилями; коли навколо стає спокій, який проникає у твою душу.