Потрібен стислий переказ тексту( ів У будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол.
У цих словах Козьми Пруткова образно визначена роль дружби в людських стосунках.
Дружба ушляхетнює життя, її шанували та возвеличували мислителі давнини. Дружба, на думку Аристотеля, — найнеобхідніше для життя: адже ніхто не воліє жити без друзів, навіть якби він мав усі інші багатства. Далі він пояснював: «Дружба не тільки неоціненна, а й прекрасна — ми уславлюємо того, хто любить своїх друзів, мати багато друзів — це чудово, а деяким навіть здається, що бути хорошою людиною і другом — це одне й те саме».
Надзвичайно високо оцінюється дружба в українській культурі й ментальності. Розкриваючи велику силу дружби, Григорій Сковорода наводить слова Плутарха, що «дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи й чарівності світлим його сторонам, а й зменшує страждання, і Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб усе було радісним, приємним та милим, коли друг поруч і разом із вами втішається. І як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди й приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить у дружбу». Сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів.
Нині, коли час збігає надзвичайно швидко, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли бракує часу на спілкування, телебачення подекуди замінює людське спілкування — чи актуальні питання глибоких, відданих дружніх взаємин? Чи не заміщуються ці відносини поверховими приятельськими, які засновуються на спільності справ і відпочинку?
Звичайно, час вносить свої корективи, але такі поняття, як дружба, любов, завжди будуть найвищими цінностями. Вони являють собою таємничий процес, який неможливо запрограмувати, наповнюють життя радістю спілкування, взаєморозуміння, емоційно збагачують його.
У психології поняття «дружба» визначається як стійкі індивідуально вибіркові міжособистісні відносини, які характеризують взаємну прихильність їхніх учасників, взаємні сподівання відповідних почуттів та надання переваги.
Розвиток дружби передбачає дотримання її неписаного «кодексу», що стверджує важливість взаєморозуміння, відвертості та щирості. Вона передбачає довірливість, активну взаємодо , взаємний інтерес до справ та переживань іншого, щирість і безкорисливість почуттів.
Серйозні порушення цього кодексу призводять до її розірвання, або до поверхових приятельських стосунків, або навіть до перетворення дружби на її протилежність — ворожість.
Найбільшої інтенсивності досягає дружба в юнацькі роки та період ранньої зрілості, для яких характерні виняткова значущість відносин із друзями, найбільша частота зустрічей і найбільший обсяг спільно проведеного часу.
Водночас відносини між друзями сповнені глибокого емоційного сенсу.
Дружба виступає іноді своєрідною формою психотерапії. Вона дає змогу висловити потаємні почуття, які переповнюють людину, та знайти підтримку в тих, хто поділяє її думки й почуття.
Дієприкметниковим зворотом називають дієприкметник разом із залежними від нього словами.
Іменники, що мають форму однини і множини: тінь, олівець, піч, дощ, палка, лекція, поїзд, м'яч, школа, інститут, магазин, буряк, бур'ян, край, вість, дівча, сирота, плече, друкарня, сім'я, слухач, каша, темп, сир, коло, писар.
Іменники, що мають тільки форму множини: ворота, окуляри, шахи.
Іменники, що мають тільки форму однини: вода, гордість, телеграф, любов, розвиток, сметана, папір, гіпюр, полум'я.
Іменники з конкретним значенням: тінь, олівець, вода, ворота, піч, дощ, палка, лекція, телеграф, поїзд, м'яч, школа, інститут, окуляри, шахи, канікули, сметана, магазин, буряк, бур'ян, край, вість, дівча, сирота, плече, друкарня, сім'я, слухач, каша, сир, папір, коло, писар, гіпюр, полум'я.
Іменники з абстрактним значенням: гордість, любов, розвиток, темп.
Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що?
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.