2. Чорна туга і біль - мої вічні жнива. Хворому і мед гіркий. Кохання, вірність — істини одвічні. Я в твоїх очах надрукована таємним шрифтом твоєї ніжності. Уже дерева — як рогаті олені. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Мова — не полова. Люди — браття, а природа — мати. Два та два — чотири.
2. Я п'ю тебе, сонце, твій теплий цілющий напій. Кленусь тобі, веселий світе, кленусь тобі, моє життя, що буду жити, поки жити мені дозволить дух життя. Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ. Не стелись, тумане, не шуміть, тополі, не печальте очі ви, берізки голі!Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.
2. Чорна туга і біль - мої вічні жнива. Хворому і мед гіркий. Кохання, вірність — істини одвічні. Я в твоїх очах надрукована таємним шрифтом твоєї ніжності. Уже дерева — як рогаті олені. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Мова — не полова. Люди — браття, а природа — мати. Два та два — чотири.
2. Я п'ю тебе, сонце, твій теплий цілющий напій. Кленусь тобі, веселий світе, кленусь тобі, моє життя, що буду жити, поки жити мені дозволить дух життя. Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ. Не стелись, тумане, не шуміть, тополі, не печальте очі ви, берізки голі!Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.