Поставте правильно розділові знаки в тексті Одна людина відрізняється від іншої не тільки зовнішністю але й своїм внутрішнім світом властивими тільки їй одній. Приглядаючись то людей ми розуміємо що характер як і обличчя схоже, але однакових немає. Є характери сильні і слабкі, легковажні і серйозні, бурхливі і спокійні, працелюбні і ліниві, благородні і підлі, веселі та хмурі, добрі та злі, егоїстичні і здатні то самопожертви, один підозрілий а в іншого душа щира, перелік можна продовжувати. Але бувають характери які не відповілають жодній з цих характеристик, про таких людей говорять ганчірка, безхарактерний чи безхребетний, отже характер це щось таке що дає людині силу що впливає на її поведінкових вчинках які не тільки є поганою але й небезпечною для суспільства, від такої людини можна чекати чого завгодно оскільки вона піддається легкому впливу, згубним звичкам, пливе за течією Зрештою такі люди здатні і на злочин і на зраду, якщо узагальнити усі визначення що зробили філософи і психологи що характер це сукупність найцінніших визначальних психічних і моральних здібностей людини які виявляються в її діях і вчинках, у її ставлення то самої себе то інших то справ які вона виконує то обов'язку який покладає на неї суспільство характер це зовнішній вигляд духовно-моральної суті людини. Цієї суті що становить її особливу неповторну особистість

Кожна людина наділена як позитивними, так і негативними якостями. однією із позитивних людських чеснот є чемність. але що таке чемність? і чи всі однаково її розуміють? я вважаю, що однозначної відповіді на це питання немає. адже скільки людей, стільки й думок. особисто для мене чемність – певна форма взаємовідносин між людьми, доброзичливість. це справді позитивна риса, яка вчить нас із повагою ставитись до оточуючих, розуміти людей. чемна людина повинна мати високі моральні цінності, вміти гарно спілкуватися. а для сучасного світу та людина – рідкість. ми вже почали звикати до того, що стали сірими тінями, схожими один на одного. через це в нас поступово зникає індивідуальність.

Учому краса і багатство української мови? український поет володимир сосюра в часи великої вітчизняної війни закликав: любіть україну у сні й наяву, вишневу свою україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. у кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови. а мова наша дуже багата. нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане. про красу і багатство української мови влучно говорить український поет олександр підсуха у вірші "мова": ой яка чудова українська мова! де береться все це, звідкіля і як? є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, бір, перелісок, чорноліс. є іше й байрак! мова — одне із чудес, за якого люди найтонші відтінки думок і почуттів. вона віддзеркалює душу народу, його історі мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той всихає від спраги. століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. наша рідна мова — запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів. проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. а основою, джерелом культури є материнська мова. а яка ж красива, яка милозвучна ота материнська рідна мова. яка багата у висловах, порівняннях, метафорах, гіперболах.