У кожного школяра, студента чимало друзів. До одних друзів можна ставитися добре, до інших – погано. Все залежить від їхньої до від того, чи зможуть вони стати надійною опорою в скрутну хвилину. Справжній друг той, хто ніколи не зрадить, хто буде вірним помічником до кінця життя. Якщо, наприклад, чотирнадцятирічний Іван допоміг виконати домашнє завдання семирічному Юркові, це свідчить не просто про до а про вірність дружби. Адже що може бути краще від блиску радості в очах Юрка. Цим вчинком Іван виявив міцність і витривалість характеру, мужність і незламність. Дійсно, друзі пізнаються в біді. Згадаймо Федька-халамидника, який врятував Толю, а потім вкінці мужньо помер. Не тільки друзі пізнаються в біді, а й рідні, близькі нам люди. Як страшно усвідомлювати, бачачи прикуту до ліжка смертельно хвору людину, яку неможливо врятувати. Ми відкриваємо своє серце їй на весь світ, виявляємо надзвичайну любов, повагу, до ми відкриваємо свої душі, змінюємося на краще. Знаєте, коли вперто вірити у те, що хвороба зникне і вселяти це хворій людині, то може статися диво і хвороба мине. Маленькій дитині, яка побачила всі жахіття війни, вже більше нічого не страшно. Вона загартована холодом, голодом і вірою в перемогу і світле майбутнє. Справжні друзі, близькі, знайомі, рідні пізнаються і на війні. Прикладом може слугувати сьогоднішня гібридна війна в Україні. Важко уявити, що справжні герої, цвіт української нації гине на полі бою. Вірне плече товариша стане в нагоді, щоб убити свого ворога. Біда не приходить одна. Вона тягне за собою ще купу всіляких чорних смуг, які треба обов’язково подолати. Наприклад, у сімейному житті є й чорні і білі смуги життя. Тільки в чорних смугах проявляється здатність, наприклад, чоловіка зберегти сім’ю, прогодувати її, забезпечити всім необхідним тощо. Наші вчинки повинні залежати від нас самих. Байдужість до рідної людини не назвеш патріотизмом, швидше за все, це буде показ своєї черствої душі, кам’яного серця. Не можна бути роботом, статуєю, мертвим шматком мармуру. Треба бути щирою, заповзятливою, мудрою, цілеспрямованою, велелюбною людиною і все вдасться.
Всі люди різні. Це означає, що кожна людина неповторна, оригінальна. Різні люди мають різні мрії. Хтось мріє про нову машину, книгу,а хтось мріє про велику сцену. Також кожна людина наділена виликою уявою, за до якої у людини з"являються мрії. Спочатку ці мрії дуже просто і легкоздійсні, але з часом людина дорослішає і її мрії набувають великого значення у її житті. Тоді ці мрії стають метою, до якої потрібно йти. В мене є багато мрій, але є одна найзаповітніша...В майбутньому я хочу бути фотографом. Це так цікаво. Я буду надіятись, що якщо я виросту, то моя мрія обов"язково здійсниться, адже якщо дуже сильно вірити у це, то так і буде. Я вірю у свої сили і буду йти до кінця, щоб моя мрія здійснилася. Мрійте, адже мрії це так цікаво.⇔
У кожного школяра, студента чимало друзів. До одних друзів можна ставитися добре, до інших – погано. Все залежить від їхньої до від того, чи зможуть вони стати надійною опорою в скрутну хвилину. Справжній друг той, хто ніколи не зрадить, хто буде вірним помічником до кінця життя. Якщо, наприклад, чотирнадцятирічний Іван допоміг виконати домашнє завдання семирічному Юркові, це свідчить не просто про до а про вірність дружби. Адже що може бути краще від блиску радості в очах Юрка. Цим вчинком Іван виявив міцність і витривалість характеру, мужність і незламність. Дійсно, друзі пізнаються в біді. Згадаймо Федька-халамидника, який врятував Толю, а потім вкінці мужньо помер. Не тільки друзі пізнаються в біді, а й рідні, близькі нам люди. Як страшно усвідомлювати, бачачи прикуту до ліжка смертельно хвору людину, яку неможливо врятувати. Ми відкриваємо своє серце їй на весь світ, виявляємо надзвичайну любов, повагу, до ми відкриваємо свої душі, змінюємося на краще. Знаєте, коли вперто вірити у те, що хвороба зникне і вселяти це хворій людині, то може статися диво і хвороба мине. Маленькій дитині, яка побачила всі жахіття війни, вже більше нічого не страшно. Вона загартована холодом, голодом і вірою в перемогу і світле майбутнє. Справжні друзі, близькі, знайомі, рідні пізнаються і на війні. Прикладом може слугувати сьогоднішня гібридна війна в Україні. Важко уявити, що справжні герої, цвіт української нації гине на полі бою. Вірне плече товариша стане в нагоді, щоб убити свого ворога. Біда не приходить одна. Вона тягне за собою ще купу всіляких чорних смуг, які треба обов’язково подолати. Наприклад, у сімейному житті є й чорні і білі смуги життя. Тільки в чорних смугах проявляється здатність, наприклад, чоловіка зберегти сім’ю, прогодувати її, забезпечити всім необхідним тощо. Наші вчинки повинні залежати від нас самих. Байдужість до рідної людини не назвеш патріотизмом, швидше за все, це буде показ своєї черствої душі, кам’яного серця. Не можна бути роботом, статуєю, мертвим шматком мармуру. Треба бути щирою, заповзятливою, мудрою, цілеспрямованою, велелюбною людиною і все вдасться.