моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. зветься воно василівкою, на честь хлібороба василя, який першим поставив тут хату.
той василь дуже вдало вибрав місце для оселі. опис місцевості села я почну з опису річки. вона тиха, заросла комишем. річка протікає відразу а околицею нашого села. там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.
а далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. зі степом стикаються рівні зелені поля. тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.
на схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. він має штучне походження. його вирили десь сімдесят років тому. саме сюди селяни ходят та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.
ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. в степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. а одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.
але наше село цивілізоване. в ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “жабівкою”. у нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. до нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.
більшість селян живе у садибах. вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.
коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. а потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.
у центрі львова розташувалась велична споруда – львівський оперний театр імені соломії крушельницької.
розкішна будівля була побудована на початку хх століття за проектом талановитого польського архітектора зигмунда горголевського. 4 жовтня 1900 року урочисто відкрився святковою прем'єрою великий міський театр.
будівля призначена для проведення вистав. мене вразила зала, яка побудована у вигляді ліри. зручні ложі для глядачів розміщені на чотирьох ярусах.
основою фасаду є складний портик, який ще називають парковим павільйоном з колонадою. головний фасад розділений горизонтальним муруванням на два яруси. на краях другого ярусу головного фасаду розміщені дві великі сидячі статуї: зліва жінка з маскою уособлює комедію, справа жінка з ножем – трагедію.
у театр можна зайти з трьох входів, що розміщені у нішах першого ярусу. завершення передньої стіни, або фронтон, має трикутну форму, оздоблену цікавою скульптурною композицією «радощі і страждання життя». зверху театр увінчують дві скульптурні групи-символи: справа розмістилась «музика» й зліва – «комедія і драма». посередині на найвищому рівні статуя «слави». вона високо над головою тримає пальмову гілку – символ нагороди для тих, хто присвятив себе мистецтву.
під оперним театром у колекторі тече річка полтва. а сама споруда знаходиться на величезних бетонних блоках. блукаючи підвалами, можна чути звук течії полоненої річки.
на мій погляд, чудова будівля оперного театру гармонійно вписується в архітектурний ансамбль центра міста. споруда має достатньо добрий круговий огляд, бо до неї впритул не примикає жодна споруда. сріблясті бризки фонтану перед центральним входом підкреслюють велич театру.
чудова будівля театру є окрасою міста. вона також вважається одною з кращих у світі.
моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. зветься воно василівкою, на честь хлібороба василя, який першим поставив тут хату.
той василь дуже вдало вибрав місце для оселі. опис місцевості села я почну з опису річки. вона тиха, заросла комишем. річка протікає відразу а околицею нашого села. там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.
а далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. зі степом стикаються рівні зелені поля. тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.
на схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. він має штучне походження. його вирили десь сімдесят років тому. саме сюди селяни ходят та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.
ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. в степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. а одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.
але наше село цивілізоване. в ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “жабівкою”. у нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. до нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.
більшість селян живе у садибах. вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.
коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. а потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.
у центрі львова розташувалась велична споруда – львівський оперний театр імені соломії крушельницької.
розкішна будівля була побудована на початку хх століття за проектом талановитого польського архітектора зигмунда горголевського. 4 жовтня 1900 року урочисто відкрився святковою прем'єрою великий міський театр.
будівля призначена для проведення вистав. мене вразила зала, яка побудована у вигляді ліри. зручні ложі для глядачів розміщені на чотирьох ярусах.
основою фасаду є складний портик, який ще називають парковим павільйоном з колонадою. головний фасад розділений горизонтальним муруванням на два яруси. на краях другого ярусу головного фасаду розміщені дві великі сидячі статуї: зліва жінка з маскою уособлює комедію, справа жінка з ножем – трагедію.
у театр можна зайти з трьох входів, що розміщені у нішах першого ярусу. завершення передньої стіни, або фронтон, має трикутну форму, оздоблену цікавою скульптурною композицією «радощі і страждання життя». зверху театр увінчують дві скульптурні групи-символи: справа розмістилась «музика» й зліва – «комедія і драма». посередині на найвищому рівні статуя «слави». вона високо над головою тримає пальмову гілку – символ нагороди для тих, хто присвятив себе мистецтву.
під оперним театром у колекторі тече річка полтва. а сама споруда знаходиться на величезних бетонних блоках. блукаючи підвалами, можна чути звук течії полоненої річки.
на мій погляд, чудова будівля оперного театру гармонійно вписується в архітектурний ансамбль центра міста. споруда має достатньо добрий круговий огляд, бо до неї впритул не примикає жодна споруда. сріблясті бризки фонтану перед центральним входом підкреслюють велич театру.
чудова будівля театру є окрасою міста. вона також вважається одною з кращих у світі.