Поле — що безкрає море - розіслало зелений килими
аж сміється в очах. Над ним синім шатром розіп'ялось не
бо — ні плямочки, ні хмарочки...
Легенький вітерець подихав з теплого краю, перебіг
з нивки на нивку, освіжив кожну билинку.
А згори линула жайворонкова пісня. Доноситься голос,
як срібний дзвіночок, тремтить, переливається, застигає в
повітрі. Перериває його перепелячий крик, заглушує доку-
чне сюркотання трав'яних коників...
Панас Мирний
Випиши дієслова минулого часу.