ПЛЗ Як/би було десять рук, усім би робота знайшлась. Як/би ти не знав б..гато, а більше за всіх не знат..меш. Як/би ще роги та хвіст, був би справжній артист. Зійти то зійшло, та як /би з ниви не пішло. Як/би високо воро- на не літала, завжди на гній сяде. Люблю Сивка за/те, що в..зе, хоч і крекче. Хоч мороз пр..пікає, за/те ко- марів немає. Хитра людина в'ється, як хм..лина: за що можна вч.питься, за/те й держиться. Як/що знайти i сніг запалає. Для того коваль обценьки бере, що/б рук не п..кло. Шо/б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив? Знала кобила, нащо воза -що/б новий був! Що/б не трапилось, усе м..не іб побила (Нар. творч.)
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".