План до твору "до батька по розуму" Повага до старших, до батьків уважалась у народі рисою, при таманною кожній порядній і вихованій людині. Навчаючи дітей поважати старших, їм розповідали різні повчальні історії, леген ди й казки. Наведемо одну з найпоширеніших.
Давнопредавно старих людей, які вже нічого робити не мог ли, спускали спеціальним пристроєм у провалля, щоб дарма хліба не їли. Проте один чоловік дуже любив свого батька й, не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві. Щодня він потайки від односельчан носив батькові їжу. Минуло кілька років — і в селі стався недорід: нічим людям сіяти. Старий поба чив, що син чомусь зажурений, розпитав про все й порадив зняти снопи зі стріхи, ще раз обмолотити їх і засіяти. Син так і зробив. У нього хліб зійшов найкраще, і найбільша нива була засіяна. Усі люди стали допитуватися чоловіка, як він до такого додумався. Той спочатку мовчав, а згодом розповів, що батько так навчив.
З того часу люди вже не спускали старих у провалля, а навпа ки, стали шанувати їх до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать.
Сізіфова праця. Фразеологізм має цікаве походження. За оповідями колись давно жив чоловік, який погано ставвився до життя. Прийшла якось до нього смерть й захотіла забрати його. Проте чоловік викрутився сказавши що мусить віддатим всі борги. Так чоловік зміг три рази надурити смерть на четвертий вона йому не повірила й чоловік повязав її й кинув в підвал. Побачив Бог що люди не помирають й почав шукати смерть. Знайшовши її він розгнівавшись на чоловіка сказав що тиой буде в пеклі доки не викотить камінь на гору.Сам фразе ологізм означає марна праця.
Объяснение:
У далекому 988 році відбулася велика подія, яка мала неабиякий вплив на розвиток Київської Русі.
«Яку віру вибрати для вас, мої піддані?» - це питання не раз тривожило Володимира Великого. Посланці різних країн приїжджали, щоб запропонувати свою релігію. «Що за звістку принесли до князя?» - так, на мою думку, він з надією та нетерпінням звертався і до мусульман, і до католиків, і до православних. У напружених роздумах і переконаннях перебував правитель, зважував усі за й проти.
Зрештою, охрестив свою неосяжну державу, щоб пішли в небуття дикі язичеські поклоніння.