Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...
Преступление и наказание» уже долгое время является классической литературой. Достоевский – считается одним из величайших романистов мирового уровня. Его популярность очень велика, как для русского писателя. Его творчество было отмечено многими известными мыслителями, писателями, учёными. В его гениальности нет сомнений. Много писателей испытали влияние Достоевского. Поэтому нужно понимать, что все эти факты имеют некоторое влияние на впечатления от прочтения.
Мне не понравилось «Преступление и наказание». К слову, произведение вызывает у меня приступы скуки и сонливости. В книгу слишком много объемных описаний, которые имеют небольшое количество смысловой нагрузки и вызывают у меня утомление. Всё очень громоздко. Меня очень сильно удивила концовка романа, ибо мне это кажется очень неправдоподобным. Я понимаю, что Достоевский был за любовь и всепрощение, но я не считаю, что Раскольников не мог переродиться, а, тем более, так как это изобразил автор произведения. Я не читал других произведений Достоевского, поэтому моё суждение о его творчестве обречено на неполноценность и ограниченность. Открыв «Идиота» и прочитав несколько страниц, я вынужден был его закрыть, констатировав то, что ничего не изменилось и текст вызывает всё те же чувства
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...
Преступление и наказание» уже долгое время является классической литературой. Достоевский – считается одним из величайших романистов мирового уровня. Его популярность очень велика, как для русского писателя. Его творчество было отмечено многими известными мыслителями, писателями, учёными. В его гениальности нет сомнений. Много писателей испытали влияние Достоевского. Поэтому нужно понимать, что все эти факты имеют некоторое влияние на впечатления от прочтения.
Мне не понравилось «Преступление и наказание». К слову, произведение вызывает у меня приступы скуки и сонливости. В книгу слишком много объемных описаний, которые имеют небольшое количество смысловой нагрузки и вызывают у меня утомление. Всё очень громоздко. Меня очень сильно удивила концовка романа, ибо мне это кажется очень неправдоподобным. Я понимаю, что Достоевский был за любовь и всепрощение, но я не считаю, что Раскольников не мог переродиться, а, тем более, так как это изобразил автор произведения. Я не читал других произведений Достоевского, поэтому моё суждение о его творчестве обречено на неполноценность и ограниченность. Открыв «Идиота» и прочитав несколько страниц, я вынужден был его закрыть, констатировав то, что ничего не изменилось и текст вызывает всё те же чувства