План до тексту - У ЛІСІ Із Найдою дівчина не боялася нікого й нічого. Поки йшли селом, то
притримувала за повідець, а як опинились на околиці – дала Найді волю.
Граючи коричневими очима, Найда спершу гайнув стежкою в житі,
зашелестів, загупотів і стих. Не долинало й звуку. «А що, коли не
повернеться? – тоскно подумалося Катрі. – Може чкурнути в білий світ, щоб
відшукати колишнього хазяїна».
У цю хвилину Катря не відчувала влади над Найдою, й тихий жаль
стиснув їй серце. І раптом щось зашелестіло, і з польового жита вискочив
Найда. Його очі блищали і сяяли радістю, маленькі, й тонкі, схожі на
трикутнички, вуха аж тремтіли. Довгою клинцюватою головою пес тицявся
Катрі в коліна, в долоні. Теплий шорсткий язик лизнув то в лікоть, то в шию,
то дістав до скроні. Пахло від Найди молодими половіючими колосками,
полином, волошками.
Катря обнімає, голубить, цілує вреднющого собацюру, почуваючись
найщасливішою істотою у світі. Пес повернувся до неї!
Перебігають удвох латку жита – і вже на узліссі, вже між темних сосон
і ялин. Раніше Катря нізащо не осмілилася б гайнути в лісові хащі, а зараз, не
зупиняючись, біжить услід за Найдою по піщаній стежці, поминає огрядні
стовбури дубів із крислатими верховіттями, поминає вільхи із тремкими
кронами, горіхові зарості, море папороті, велетенські мурашники, довкола
яких снують легіони турботливих мурашок. Найда не спиняється, то й Катря
на стиняється, вдячна собаці за відчуття волі й відваги, за безмежність
простору.
Стежка веде поміж стовбурів. А ось відкрилось озеро, що полумиском
голубіє поміж очеретів. І по воді пливе дика качечка, схожа на різьблений
листок. І вже відкрилась галява, поросла курячою сліпотою, але найбільше –
незчисленними синіми дзвониками. Язиката сорока летить десь зовсім поряд,
тільки не видно її, і скрекоче й скрекоче, попереджаючи все живісіньке в лісі
про те, що в таємничі володіння вторглися не і гості.
Але Катря не почувається не гостею, вона біжить і біжить,
зовсім не побоюючись, що може заблудитися. Чого ж їй побоюватись, коли не сама, коли удвох з Найдою, вірним і розумним товаришем, який не
зрадить, не дасть заблудитися, який і захистить, і порятує, і назад додому приведе.
Майнула, як блискавка, струнконога дика коза, і несподівано Найда зайшовся гавканням. Потім вони побачили руду білку на сосні. Найда,
зіпершись передніми лапами на червону кору, дряпав її пазурамий
повискував, наче хотів дертись догори.
- Не треба, Найдо, не треба, - заспокоювала Катря, беручи за повідець.
– Хай білка бігає, гризе горішки та лущить шишки. А нам пора додому, бо вже пізно.
Підкрадалось вечірнє смеркання, й вони заквапились із лісу досела.
(399 слів) (За Є. Гуцалом)
Кожна людина вже від народження тісно пов’язана з природою. Тому її треба берегти.
По-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. По – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. По – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. По – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. По – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай.
Ось чому потрібно берегти природу.
Відповідь:
Друг пізнається в біді. Так, так і є. Якщо у вас трапилася біда, то першим, хто прийде на до буде саме друг.Він спробує зробити все, що завгодно, щоб до навіть якщо знає, що нічого не може. І від його зусиль вам — і йому теж — стане легше.Коли ви потрапите в неприємну ситуацію, то тільки один залишиться з вами. навіть якщо ця ситуація дуже складна. Іноді, звичайно, допомагають не тільки друзі, але зазвичай це відбувається тоді, коли ви самі можете легко впорається з неприємностями, і до виходить чисто символічна, непотрібна.Хоч це і теж приємно. Але в такій біді, де всі опускають руки і відходять в сторону, до тільки вірний друг. І тоді, нарешті, стане зрозуміло, хто ж саме з усіх ваших друзів-приятелів так, знайомий, з яким можна поговорити, зіграти у футбол, але не більше того, а хто — справжній друг, на якого можна покластися в скрутну хвилину і який до завжди.Якщо та людина, яку ви вважали одним, не зміг до вам в біді і не кинувся на виручку — задумайтеся, а може бути, ви самі були недостатньо уважні по відношенню до нього? Раптом ви теж колись не до йому, пропустили, недогледіли — і тепер він віддаляється від вас?Звичайно, ситуації, в яких один рятує друга від смерті, трапляються нечасто — точніше, дуже рідко. Але от різноманітні дрібні прикрі незручності проявляються часто. Скажімо, ви хворієте, вдома нікого немає, а вам потрібно купити аспірин. Ви можете абияк встати з ліжка, доволоктися аптеки і купити ліки. А можете подзвонити другу, що живе в сусідньому будинку, і по його купити потрібне вам ліки.Наведемо інший приклад. Друг терміново потребує вашій присутності, а ви в цей час дивіться цікаву телепрограму. Як вчинити? Зрозуміло, поквапитися до одного! Але чи завжди ми чинимо саме так? Чи не трапляється нам відмовити в до навіть самому найкращого друга? Якщо в подібній ситуації ви воліли дивитися телевізор, то це означає, що саме випробування на дружбу вами не пройдено. Насправді дружба в таких дрібницях і проявляється. Але якщо трапиться щось більш важливе, то друг все одно до ТАКИЙ ПОЙДЕТ ??