План до статьи Форма викладу думок залежить від того, з якої нагоди пишеться лист. Так, для листа-співчуття його автор знайде не тільки
відповідні слова, а й певні синтаксичні конструкції, і все це в комплексі буде спрямоване на те, щоб якось розрадити людину в її біді.
Написавши дату, автор звертається до людини, якій адресує
листа. Залежно від змісту, а також від ступеня близькості між
тими, що листуються, у звертанні вживають різні епітети:
шановний, вельмишановний, високоповажний, дорогий та ін.
Іменник, що означає людину, до якої звертаються, має стояти в
кличному відмінку: брате, сестро, мамо, Іване, Галино, Іване
Петровичу. Якщо звертання виражене сполученням імені й по
батькові, то обидва слова вживаються в кличному відмінку: Іване Петровичу, Галино Дмитрівно. Коли ті, що листуються, говорять одне одному Ви, то це слово має писатися з великої літери.
Звертання до адресата може бути ускладнене привітанням-побажанням, яке передує звертанню й епітету: добрий день, здрастуйте і под. Наприклад: Добрий день, дорогий друже! або Здрас304
туй, Олексію! Додає звертанню інтимності присвійний займенник мій: Дорогии мій друже! або Мій дорогий друже!
Далі автор листа розповідає про своє ж иття, здоров’ я,
родинні новини, про речі, що становлять спільний інтерес. Він написати, що нового в того, до кого звертається, і
закінчує лист побажанням здоров’я, щастя; передає вітання.
Звичайно, можуть бути відхилення у плані викладу, зумовлені певними обставинами, але для людей з нормальними
взаєминами характерна доброзичливість, повага, що виражається мовними кліше — привітаннями, побажаннями благополуччя. Автор листа має передбачити, як одержувач його
послання поставиться до написаного, чи не зачепить його самолюбства якесь зауваження або спогад про щось неприємне.
Отже, пишучи листа, кожен має дбати про дотримання мовних та етичних норм (За Є. Чак).
2. Степан Васильченко - майстер малих жанрів прози. (С. Васильченко - майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить психологічний конфлікт. Умовно новели письменника можна поділити на такі групи:
1) життя села та його соціальні настрої;
2) школа, діти і вчителі;
3) трагедія народних талантів;
4) викриття імперіалістичної війни.
Його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гумором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна ознака їх - бути гранично правдивими до життя.)
3. Повість "Талант" - твір про долю таланту з народу. (С. Васильченка завжди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті "Талант" є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетяни - співачки - і трагізм її долі в тогочасному суспільстві. Смерть героїні повісті - це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.)
III. Степан Васильченко - класик нашої літератури. (Поезія оповідань письменника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.)
Через усе моє дитинство тече річка Сіверський Донець. Починається вона десь там, де води його ще по вінця затоплюють прарічище повенями, де колись військо князя Ігоря купало коней, де землі дарують справді царські скарби археологам.
Береги ріки рясно поросли вербами, густо помережані стежками людських доль, тягнуться кудись далеко, щоб на обрії злитись з небом і знову повернутися над селом обрамленням Чумацького Шляху, створити вічну взаємодію землі й неба, плинного й вічного, насущного і почасового.
Приємно купатись у водах Сіверського Дінця, у ніжності зоряних ночей, у пісенному морі сільських вечорів, коли село співає кожним своїм гомоном, де діти збираються на ігрища, де селяни вечеряють після втомливої цілоденної праці на толоці.
Саме звідси в мене природна любов до рідного краю, села, повага до людей.
Объяснение: