Письмовий твір-опис за картиною Сергія Івановича Васильківського «Український пейзаж» РЕБЯТ, КОМУ НУЖНО - БЕРИТЕ, ПИСАЛА САМА. Вопрос в начале написала для тех, кто ищет ответ)) Так вот:

Картина Сергія Васильківського «Український пейзаж» дуже гарна й атмосферна. Вона передає почуття рідного краю, запах літа та відчуття затишної сільської місцевості.

На ближньому плані ми можемо побачити накатану дорогу, на якій, як ми бачимо, часто їздять на возах, які возять воли. Також, на ближньому плані ростуть високі та розлогі дерева, невеликі зелені кущі та трохи припалена сонцем трава.

На дальньому плані розташоване безкрає поле поряд із лісом. Також, не чітко, але видно декілька білих хат.

Як закінчення, можу сказати, що ця картина, як машина часу, переносить нас у ті роки, коли їздили на волах, робили хати-мазанки і жили спокійним життям.

PS: ответте чем-нибудь на этот вопрос, что б его могли найти. Штрафовать не буду! Надеюсь кому-то :)

Здрастуй, бабусю! Як ся маєш? Як твоє здоров'я?У мене все як завжди. Я вчуся, отримую хороші оцінки. Особливо добре у мене виходить відповідати з математики, географії, біології та англійської мови. Зараз я готуюся виступати за свій клас на конкурсі з біології. Там треба буде розповідати про тварин та показувати картинки з їхнього життя. Я сам шукаю інформацію для конкурсу в книжках і в Інтернеті.Як там твоя кішка Маркіза? Ти вже знаєш, що у нас вдома живе кошеня Кузя. Воно біленьке та пухнасте. На канікулах я привезу його, щоб показати, якщо тато дозволить. Кошеня якраз підросте до того часу. Я сподіваюся, що вони з кішкою будуть гратися разом, адже Маркіза дуже добра та ласкава.C Лізою ми часто сваримося. Вона стала ходити на танці та постійно хвалиться. Говорить тільки про танці, більше їй нічого не цікаво. Ось така в мене вредна сестра.Я за тобою дуже скучив. Папа обіцяв, що скоро ми з'їздимо до тебе в гості на свята. Буду з нетерпінням чекати зустрічі. Передавай привіт тітоньці Каті, дядькові Вові та маленькій Наталці! До побачення!Твій онук Андрійко

Українська місячна ніч. Неможливо передати усю її красу. Чорнильна пляма глибокого неба, на якому розсипані маленькі крихти далеких зірок та світить жовтий ріг місяця, що здатні змусити найтонші струни душі грати тихим сумом та безмежною надією. Ночі на Вкраїні завжди були чарівні. Багато таємних зустрічей, шепітних розмов та обіцянок було прикрито під схроном місячної ночі.
Краса місячної ночі також знайшла відображення в українських піснях, як, наприклад, усім відома «Ніч яка місячна, зоряна, ясная…». Ця пісня на слова Михайла Старицького вже давно вважається народною, жодне свято не проходить без неї:
«Небо незміряне всипано зорями -Що то за божа краса! Перлами-зорями теж під тополямиГрає перлиста роса».
Милування красою української місячної ночі - складова не лише природи України, а культурний символ країни. Не варто забувати, що для цього доклав зусиль також відомий письменник Микола Гоголь, що завжди наголошував на виняткової ролі українських пейзажів загалом, а місячної ночі зокрема, для створення національного українського колориту, який, пронизуючи деякі його твори, змушує читача захоплюватись ним.
Українська ніч у всі часи була предметом захоплення не тільки звичайних українців та митців художнього слова, а й майстрів живопису. Картина «Місячна ніч на Дніпрі» вважається однією з найкращих серед полотен українського художника Архипа Куїнджі.
Майстерні штрихи складного живописного прийому, що використовував автор, підкреслюють велич небес, породжують відчуття осягнення безкінечності Всесвіту та глибинний зміст природи: спокій та гармонія. Чисельні атрибути пейзажу, зображені розмито та затемнено – вони лише доповнюють цю ідеальну мить свята української природи.
Така вона – українська місячна ніч. Символ українського національного колориту, оспіваний у мистецтві. Збережемо цій світлий образ для наступних поколінь, милуючись тим природнім даром, що в нас є.