Я шаную свою рідну мову. Вона для мене – скарбниця нових слів, гарних виразів, мудрих висловлювань. Я вчуся жити та пізнавати світ за її до Тому я добре ставлюся до своєї рідної мови та хотів би дбати про неї теж. Адже вона дарує меня багато зі своїх надбань.
Звичайно, я можу небагато, оскільки я лише одна людина серед мільйонів. Але все одно слід піклуватися про мову щодня. Я думаю, найкраще для мови – це розмовляти нею. Адже вона має жити та розвиватися. Мова, якою не говорять, поступово щезає. Але розмовляти треба теж не будь-як, а правильно.
Спілкуватися з іншими людьми слід грамотно, правильно будувати речення. Не слід вживати лайливі слова, тому що це засмічує мову. Ще варто обмежити вживання жаргонізмів, сленгу, інакше мова стане примітивною.
Також велика кількість іноземних слів у мові «ріже вухо», робить її якоюсь недоладною. Якщо вживати в мовленні половину іншомовних слів, наприклад, русизмів, то буде суржик. На жаль, зараз мало хто дбає про чистоту свого мовлення. Тому кажуть, що суржик в Україні вже перетворився на окрему мову.
Варто також навчитися писати рідною мовою грамотно, без помилок. Треба багато читати рідною мовою, щоб дізнаватися нові слова та знати своїх письменників та поетів. Цікаві книжки можна рекомендувати тим, в кого рідна мова - інша, але хто вивчає нашу мову як другу.
Свою мову треба добре знати – це набільше, що можна для неї зробити. Її не треба нав’язувати. Але треба завжди бути готовим показати її іншим людям у всьому її багатстві та красі.
Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші, добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю, починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці. Саме тому в школу починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще запам’ятовуємо алфавіт, таблицю множення, правила мови та інші корисні відомості. А діти, які вперше прийшли до школи, ще відчувають себе дітьми. Вони приносять іграшки, ляльки та машини із собою на заняття, і не усвідомлюють що це вже, хай і маленька – щабель до початку дорослого життя. Чи можливо про кохання писати з гумором? Здається, серйозне почуття потребує так само серйозних засобів вираження. Однак Валентин Чемерис доводить своїм читачам, що історія кохання може мати й гумористичний «супровід». Усе тому, що герої його повісті «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» — люди дуже молоді й життєрадісні. їм немає коли сумувати — вони сповнені оптимізму, що не дозволяє опускати рук навіть у безнадійних ситуаціях. Слід пам’ятати, що сміх буває різний. Валентин Чемерис віддає перевагу гумору. Письменник по-доброму сміється з окремих рис людських характерів та явищ дійсності. Окрім гумору, у повісті іноді трапляється легка іронія — прихована насмішка. Важливим засобом художньої організації твору Валентина Чемериса є пародія. Вона використовується автором для посилення комічного ефекту — за рахунок залучення рис інших творів, але в навмисне зміненій формі.Найбільш виправданим є засіб пародії в розповіді про дуель, що її влаштували підлітки. Ніби між іншим, письменник згадує відомі літературні твори, у яких зображено дуельні поєдинки. У його героїв теж усе як треба: є дуелянти й секунданти, однак розв’язка дуелі має виразно анекдотичний характер. У своїх художніх пошуках Валентин Чемерис спирається головним чином на народні традиції гумору, зокрема анекдоту. Чого лише варта ситуація, у якій розумна дівчина використовує обох своїх залицяльників, змушуючи їх замість себе виконувати господарську роботу! Як анекдотичний персонаж виглядає сільський міліціонер Грицько Причепа, у якого в кобурі замість пістолета — хліб і помідори. Гумор не тільки не заважає автору розкрити тему першого кохання, але й сповнює читачів щирою надією, що юні закохані з Великих Чапель будуть щасливими.
Скопійовано із сайту "Uatvory" http://www.uatvory.ru/2017/05/tvir-na-temy-dutiachi-problemu-v-doroslomu-jutti.html?m=1
Я шаную свою рідну мову. Вона для мене – скарбниця нових слів, гарних виразів, мудрих висловлювань. Я вчуся жити та пізнавати світ за її до Тому я добре ставлюся до своєї рідної мови та хотів би дбати про неї теж. Адже вона дарує меня багато зі своїх надбань.
Звичайно, я можу небагато, оскільки я лише одна людина серед мільйонів. Але все одно слід піклуватися про мову щодня. Я думаю, найкраще для мови – це розмовляти нею. Адже вона має жити та розвиватися. Мова, якою не говорять, поступово щезає. Але розмовляти треба теж не будь-як, а правильно.
Спілкуватися з іншими людьми слід грамотно, правильно будувати речення. Не слід вживати лайливі слова, тому що це засмічує мову. Ще варто обмежити вживання жаргонізмів, сленгу, інакше мова стане примітивною.
Також велика кількість іноземних слів у мові «ріже вухо», робить її якоюсь недоладною. Якщо вживати в мовленні половину іншомовних слів, наприклад, русизмів, то буде суржик. На жаль, зараз мало хто дбає про чистоту свого мовлення. Тому кажуть, що суржик в Україні вже перетворився на окрему мову.
Варто також навчитися писати рідною мовою грамотно, без помилок. Треба багато читати рідною мовою, щоб дізнаватися нові слова та знати своїх письменників та поетів. Цікаві книжки можна рекомендувати тим, в кого рідна мова - інша, але хто вивчає нашу мову як другу.
Свою мову треба добре знати – це набільше, що можна для неї зробити. Її не треба нав’язувати. Але треба завжди бути готовим показати її іншим людям у всьому її багатстві та красі.
Скопійовано із сайту "Uatvory" http://www.uatvory.ru/2017/05/tvir-na-temy-dutiachi-problemu-v-doroslomu-jutti.html?m=1