Перевірте свої знання, дописавши закінчення. Якщо є слова, що мають паралельні закінчення, запишіть їх поряд. Відділ..., трест..., номер..., інститут..., проект..., акт..., ювіле..., контрол..., підрядчик..., термін..., блок..., лист..., рахунок..., зміст..., контракт..., пункт..., матеріал..., прийом..., обсяг..., листопад..., генератор..., завод..., замовник..., вклад..., представник..., розрахунк..., матеріал..., конкурент..., період.., факт..., банк..., показник..., мигдаль…, моралізм…, пірует…, приклад…, Суздаль…, Талас, тоннаж…, тренінг…, Чернігів…, Ярославль…​

Краса людини. У чому вона? У гарному волоссі, тонкій талії, у ході, легкій, як вітер, у очах… Очі. У них небокраєм сходяться зовнішня і внутрішня краса людини. Недаремно ж кажуть, що очі – дзеркало людини, у них можна побачити душу, її красу. І не через довгі пухнасті вії, не через безодню блакиті очей. А тому що вони вміють говорити і сказати можуть більше, аніж мовлення.

У цьому контексті доречним буде згадати прислів’я: “Зустрічають за одягом, а випроваджують за розумом!”. Так, мабуть, влаштована людська природа, що в першу чергу сприймає зовнішність, яка часто буває штучною, прикрашеною. Один мудрець колись сказав, що справжня краса тиха. Мабуть, у цьому є щось від істини. Часто за зовнішньою красою ховається пустка, і щоб хоч якось прикрити її, маскуються за яскравою завісою.

Але, так чи інакше, фальшиве прикриття спадає і наступає розчарування. Не все те золото, що блищить. Колись і я сприймав і оцінював людину за її зовнішністю. Так одного дня до нас прийшов у клас “новенький”. Скажу відверто – красою він не блищав. Поводив себе по-простецьки, ніби ми були давні знайомі. “Я з такою зовнішністю так зухвало себе не поводив би!” – думав тоді я. Але згодом він підкорив увесь наш клас, бо виявився відвертим і добрим хлопцем, який завжди прийде на до навіть коли не очікуєш.

Тепер ми з Павлом найкращі друзі! І мені дивним видаються мої колишні думки щодо Паші – невже то був я?! Дивлюся вкотре на свого друга і думаю: який же він гарний! А взагалі, справжня краса розкривається не відразу і не кожному, а тому, хто може її побачити, відчути і зрозуміти.

Казка про префікси
Була собі країна українська мова. У ній було дуже багато слів. Кожен з них виконував певну роботу. Одні слова називали предмет, інші вказували на його ознаку. Були такі слова, що називали дію предмета, а ще інші вміли зв'язувати слова у Також в українській мові жили префікси, які вміли речення. утворювати нові слова. Вони завжди знали перед коренем якого Слова стати. Префікси виконували важливу роботу, вміли змінити Слово. Префікси жили у дружбі і злагоді. Але одного разу Між префіксами з виникла суперечка. Кожен з них думав, що він важливіший за свого брата. Вони наввипередки почали ставати перед коренем кожного слова. Почався україні-великий безлад. I Тому Королева грамотійка розсудила їх так. Префікс Ста€ перед буквами К, п,т, ф, х, а префікс 3-стае перед іншими буквами. З того часу запанувала в Українській мові гармонія.