Перевірити на помилки:
Тополя в небо руки підійма,неначе хоче до шустрих хмарок,що бігають по небу, доторкнутись.Її мабуть вабить сонечко,що пускає їй сонячних зайчиків під крону.
Тепле повітря нічне і зорі над нею.
Найвища з дерев вона мабуть почуває себе королевою серед низеньких вишень,
яблунь. Які ніби стеляться по землі в порівнянні з її висотою. А сонце дивиться згори і посміхається. Бо для нього всі дерева незенькі.
Дзвенить у зорях небо чисте,
Палає синім льодом шлях.
Неначе дерево безлисте,
Стоїть моя душа в полях.
Як надійшла щаслива доля,
Збудила весняну снагу,
Моя душа, немов тополя,
Зазеленіла на снігу.
Як надійшла любов справдешня,
Хлюпнула пригорщу тепла,
Моя душа, немов черешня,
Понад снігами зацвіла.
Як надійшла і засіяла
Та дружба, що живе в літах,
Моя душа над снігом стала,
Неначе яблуня в плодах.