Пересказ текста. 7 абзаца, по пару предложений. 50 . такий день ясний, сонячний! на небі жодної хмарки, а земля вся парує, і над полем мерехтить марево. але видно далеко-далеко. вітер теплий пригортається до свіжих стрілок трави. весняна рослина хутчіше пнеться з землі до сонця. з далекої блакитної височини розливаються пісні жайворонків. жайворонки вже спарувались і шукають собі затишне містечко для гнізда. десь під горбиком, у прихованій ямці, ось-ось з’являться перші сіренькі яєчка. парами літають жовтогруді вівсянки і, вчепившись за гілочку, співають свою немудру пісеньку. іду поволі широким, ще сіруватим ланом. у ярку на пригріві трава зеленіша, хоч на дні ще лежать рештки сивого снігу. а, здоров, сон-цвіту! фіолетова зірка, з жовтою цяткою в центрі. я нахиляюсь над перпіою весняною квіткою. вона розкрила перед сонцем свої пелюстки. а листя майже немає — усе заросло волохатими волосинками, що рятують квітку від холоду. на ніч у квітки закриваються пелюстки, і їй не страшно навіть колючого морозу. поруч буйно розквітли проліски. і ряст тут-таки притулився, він зацвіте через день-два. фіалка викинула перші листячка і стрілку майбутньої квітки. а далі й не встежиш, як почнуть щодня розквітати весняні квітки. о, щось дзвенить над нами. це петляє в повітрі невеликий смугастий джміль. уперше пробує крила після зимового сну. ось він опустився на сон-квітку. заклопотано висосує теплий солодкий сік. а вгорі в’ється жовтий метелик, виблискуючи на сонці крильцями. над кожною квіткою пурхають комахи. їм весело і тепло після сну. сон-квітка зацвіла — уже на щире тепло йдеться! (о. копиленко; 230 сл.)
2. Нічийна то була собака, покинута, тому дід Петро й назвав її Найдою.
3. Ніякий нечистий не міг зупинити Ярошенка, нікого той не слухав.
4. А відірвати нас від України нікому не вдавалось і на мить.
5. Як іноді важливо буває, щоб хтось виділив у людині щось гарне та й іншим підказав.
6. Зараз нікогісінько тут нема.
7. Ніхто і ніщо не заважає, він зможе віддатись своїй улюбленій справі.
8.Самовар кипить, та нікому чай пити.
9.Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться.
10. А чабан Горпищенко тільки радіє в душі, дивлячись, як люди смакують його водою, бо її ніскільки не меншає від того, що її все літо беруть і беруть.
Це було не дуже давно. Кожної осені ми, як великі грибники, вирушаємо до лісу! Нас не цікавить знайдемо ми щось або ні! Нас цікавить сам процес пошуку, ми полюбляємо рискати по місцевості та як вже з'ясувалося шукати пригоди.
Як це все відбувалося! Я зі своїм братиком, як самі молодші у родині, пішли оглядати територію, за звичай в наш кругозір входить окружність невеликого радіусу. Від нашої зупинки ми відходимо недалеко. Але наша матуся, взявши свою найкращу подругу, пішла у саму чащу лісу, думаючи, що там грибів найбільше. Вони були впевненні, що добре орієнтуються в лісі. Так воно все і сталося, але в переносному значенні! Вже через одну годину, наша чоловіча компанія захотіла їсти, вся їжа лежала у машині, але ми вже звикли до того, що за нами завжди треба заносити хвіст та й почали хвилюватися за наших жінок. Спочатку тато телефонував нашій мамі, щоб дізнатися вони скоро чи ні, а то вже дуже животи скручувало від голоду. Ну як це? Вже півтори години пройшло, а ми ще ненагодовані! На це матуся відповіла, що вона знайшли невеличку галявину грибів та скоро вернуться. Назбиравши повні кошики, мама з подругою звернули увагу на те, що вони втратили орієнтацію на місцевості та не в змозі самостійно вийти з лісу, але мама взяла владу в свої руки і сказала слова великого математика: «Я все порешаю». Вона бере слухавку та телефонує нам, в надії, що ми їх врятуємо. Почувши схвильований голос у мобілці, тато побіг до машини та почав натискати на автомобільний клаксон, знаючи, що звук транспорту вони точно почують та прийдуть. Але це було марно, подруги були вже дуже далеко і почалася паніка. Наш тато, як великий психолог заспокоїв схвильовану матусю та заставив її розповісти йому про місцевість, на якій вони перебувають, в цю хвилину слухавку взяла подруга і як великий Сусанін, почала заводити тата у глухий кут. Таким чином ніхто з них не міг зрозуміти, де вони знаходяться і що робити далі. Вибратися з лісу жінкам допоміг місцевий житель, який на їх щастя проходив мимо. Невдовзі мама з подругою повернулися з повними кошиками грибів, вони не були втомлені та перелякані, а навпаки радісно усміхались, що не можна сказати про нас! Для себе я зробив висновок, що наша рідна матуся знайде вихід з будь-якої ситуації.