Перепишіть. Визначте тип односкладного речення. 1) Яворів насаджу біля дому.
2) Квітами життя називають у нашій країні дітей.
3) Почну вслухатися у зойки журавлині.
4) Як дбаємо, так і маємо.
5) Боїшся вовка – не йди до лісу.
6) Криши, ламай, трощи стереотипи.
7) Світати у мозку людей почало.
8) Йому хотілося бити земні поклони і молитися
9) Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води.
10) Днями орати поля гіркуваті, сіяти зерна ядерні.
11) Любімо Вітчизну, єдину у світі
Думаю так
Объяснение:
Людям потрібні знання, по-перше для того, щоб бути грамотним, освіченим. Без знань букв і алфавіту не можна навчитися читати. А якщо не вмієш читати, то ти ніколи не зможеш прочитати найцікавіші у світі книги, газети, журнали, важливі оголошення і т.д. Якщо не вмієш читати - не можна навчитися писати. Ти не зможеш влаштуватися на роботу, адже потрібно заповнювати анкетуА для цього, потрібно вміти писати. Якщо ти не вмієш рахувати, то не зможеш заробити і підрахувати свої гроші або просто купити що-небудь. Вирішити завдання- ось для чого людям потрібно мати знання!
На мою думку знання -це важлива складова нашого знання.
Чи кожен із нас є особистістю? Чи особистісне ядро є обов’язковою складовою особистості? Чи здатна особистість здійснювати масовий вплив на інших? – ТАК.
Не варто ототожнювати особистість із індивідуальністю, бо особистість є вищою, тобто надіндивідуальною. Кожен із нас народжується особистістю, лише ВИБІР (навіть щохвилинний) може спричинити або деградацію, яка призводить до втрати особистості, або певну досконалість (тобто досконалість життя для конкретної особистості). Цей вибір – вчинки, в яких людина заявляє про себе, вирізняючись як особистість серед інших, або, в яких вона нівелює себе не з фізичної, проте з духовної сторони. Я - особистість. Ми можемо й не помітити, як втратимо це Я, але тоді ми перестанемо усвідомлювати свою унікальність, свої вади й переваги. Думаю, аби особистісна досконалість на зайшла в глухий кут, то треба інколи вдаватись до стану рефлексії: досить поглянути на себе збоку, пізнати самого себе, реально оцінювати, а не переоцінювати.
Особистісне ядро людини – це стержень, із якого все починається й завершується, тобто він поєднує в собі внутрішній світ людини й її поведінку ззовні: містить все й генерує те «все» в діяльності; в стержні зосереджене вольове начало. На мою думку, особистісне ядро – це добро і зло (а вже ми самі обираємо між цими двома поняттями), виховання (близьких та суспільства) й самовиховання, синтез волі, свободи, розуму.
Вплив. Вважаю, що особистість здатна як і здійснювати масовий вплив на інших, нав’язуючи, або, підштовхуючи їх до спільного знаменника – якоїсь своєї ідеї, так і ніколи не розвинутися повноцінно: здеградувати повністю чи зупинитись на певному етапі розвитку. Якщо все ж одна особистість в змозі бути рушієм глобальних переворотів, то чи не варто прагнути розвивати своє власне Я?