Перепишіть текст, розставляючи розділові знаки.

Пейзажна алея в Києві улюблене місце відпочинку киян була прокладена на початку 1980-х років за проектом архітектора Авраама Мілецького. Вона справжня окраса Верхнього міста розташована на Старокиївській горі звідки легко оглядається Поділ і Задніпров’я. У 2009 році на Пейзажній алеї було облаштоване казкове містечко для дитячих прогулянок сквер із лавками і величезними котами. Пізніше з’явилося продовження чудового дитячого парку майданчик «Аліса в Країні Див». У 2011 році в рамках проекту «KIEV FASHION PARK» на Пейзажній алеї відкрився перший парк сучасної скульптури й інсталяції сімнадцять арт-об’єктів подарованих місту меценатами

Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували ,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с прохожихВона так обережно його тримала,як самий найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...Я не втрималась и заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила залиши свою адресупізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй подарувала цуценя

Часто на перерві можна побачити такі розваги: школярі беруть чийсь пенал і починають кидати один одному. І господар пенала бере участь у цій безглуздій грі. «Ой, порвався! Ну нічого, мама новий купить». І не думають про те, чи є в мами гроші на новий пенал, ручку.У нашій сім’ї все інакше, можливо, тому мені важко зрозуміти своїх друзів. Батьки розмовляють зі мною як з дорослим про наш сімейний бюджет. І це, на мою думку, правильно. У нашій родині є хвора бабуся, якій постійно потрібні ліки, а вони з кожним днем все дорожчають. Наша бабуся дбала про мою маму, потім доглядала мене, коли батьки були на роботі. Вона багато працю­вала, не покладаючи рук, а от тепер хворіє. Тому, коли стоїть питання купити ліки чи білет в цирк, я без вагань погоджуюсь, що ліки все-таки потрібніші. Я ніколи не ставив на перше місце свої розваги, тому що навчився думати про потреби інших.Хотілося б, щоб мої однолітки більше цікавилися бюджетом своїх сіме