Перепишіть текст, розставивши пропущені розділові знаки в реченнях із відокремленими означеннями й прикладками.

Як йому творилося тоді! Ідеї накочувались, мов хвилі... Саме тоді з’явилась ота ідея альбому "Україна та українці", який мусив створити тільки він Іван Макарович Гончар.
Згодом, озираючись на свій мистецький шлях, він занотує: «Рік у рік я не їздив, не ходив, а літав од села до села окрилений жадобою пізнання нашої мистецької культури». Каторжну працю звалив він на свої плечі. На самих етнографічних знаннях найґрунтовніших, найвичерпніших тут не виїдеш. Вод
ночас мусив бути й художником, і краєзнавцем, й істориком, й антропологом.
На аркушах — сотні фотографій вицвілих, пожовклих од часу й сьогоденних. Гортаючи ті аркуші, усвідомлюєш, які ми українці багаті. І як мало знаємо самі себе. Був час, коли кожне село мало свій орнамент неповторний як герб.
Багато з тих скарбів орнаментів ми так би вже ніколи й не побачили, якби не ця унікальна праця "Україна та українці"
ДУЖЕ ТЕРМІНОВО ​

На порожній вулиці я побачила малесеньке кошенятко. Воно було брудне, але з добром дивився на людей, які проходили повз, сподіваясь, що хтось його підбере. Але ніхто не бавич кошеня, а ті, хто все таки його помічали, могли вдарити його ногою або кинути в нього камінь. Не зважая на це, добре кошеня досі любило весь світ. Я побігла до котика й взяла його в руки. Воно тремтіло, але ще сильніше прильнуло до мене своїм маленьким тільцем. Я принесла його додому, змила весь бруд і нагодувала бідне кошенятко. З тих пір Мурзик прижився у нас і досі, мабуть, вдячен нам за прихусток. Робіть добро, і воно обов'язково повернеться!

 

              

                  Осінь.

          Осінь   -  золота пора року. Недарма в народі  її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою.  Адже  саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і  в садах .  Після   довгих клопітких  робіт одержують щедру винагороду від природи за  свою  працю.

        Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори:   червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.

       Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.

       Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.

        Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В  першому  класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:

            « … Падає , падає листя

                   Листя в саду мерехтить.

                   Жовте , яскраво-вогнисте

                   Тихо за вітром летить… . »

      Мені також подобається гати , як з дерев плавно

 опадають  пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на

  землю.  А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,

  та й самою осінню!

         Напевне тому, що я народилася восени  - це і є  моя

 найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.

 Та все ж таки як тільки гарно  восени!