Перепишіть, розкриваючи дужки. Від дієслів, що в дужках, утворіть пасивні
дієприкметники і поставте їх у потрібному роді, числі й відмінку.
І. 1. Віз весело заторохтів залізними шинами по (в’їздити) дорозі. (О.
Донченко.) 2. Ніким не (сходити) нас ждуть путі. (О. Ющенко.) 3. На лугах ще
трава не (косити), у полях красуються жита. (П. Воронько.) 4. Рівно й спокійно
дише (натомитися) з праці земля. (М. Рильський.) 5. Жагучими пахощами
дихала земля, (розпалити) сонцем. (3. Тулуб.) 6. Обличчя його було напруженим
і (зосередити).’ (Григорій Тютюнник.) 7. В очах (скривдити) поета блиснув
промінь надії. (Л. Дмитерко.) 8. І на (оновити) землі врага не буде, супостата.
(Т. Шевченко.)
II. 1. Тепла ніч, (наповнити) степовими пахощами, пропливла над
Асканією. (О. Гончар.) 2. Могутньо тягло звідусіль прісним запахом весни,
свіжих вод, (розбрунькуватися) верб. (О. Гончар.) 3. Повні, рожеві, як діти,
(збудити) зі сну, плили по небі хмаринки. (М. Коцюбинський.) 4. Любо впасти
на зелену тінь (натрудити) і наболілим тілом. (М. Рильський.) 5. Ми
розмістилися на возі, добре (вимостити) травою. (А. Шиян.) 6. Віз м’яко
покотився ще не (в’їздити) дорогою. (М. Стельмах.) 7. Вже минули село і
поїхали понад течією, (обсадити) густими старими вербами. (І. НечуйЛевицький.) 8. Човен, ще не (спустити), лежить на згірку догори дном. (О.
Гончар.)
Плекаймо рідну мову
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":
- І тобі добрий, Галю! Як ся маєш?
- Я повертаюся з чудової прогулянки!
- О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла?
- Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу.
- Чудово! А як воно там, у лісі?
- Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах!
- А квіти, квіти там зараз є?
- Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються.
- А що тобі сподобалося найбільше?
- Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні…
- Я щиро заздрю тобі, подруго!
- А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку?
- Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди…
- Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами!
- Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!