.Перепишіть речення, вставляючи в закінченнях пропущені літери, над особовими дієсловами вкажіть час, особу/рід, дієвідміну.

1. Миті, що сі...мо, жн...мо, ку...мо віки залізні, ми ті, що в космос лєт...мо і простина...мо наскрізно безвісну даль (П. Усенко). 2. Де б не літав — поверн...шся додому, бо крила виростають із землі (Л. Горлач). 3. Ах, скільки радості, коли ти люб...ш землю, коли гармонії шука...ш у житті (П. Тичина). 4. Батьківську землю ми люб...мо всі ще від малої колиски (Т. Масенко). 5. Ід...ш і слуха...ш, і чу...ш рідну землю, що году... тебе не тільки хлібом і медом, ай думками, піснями і звичаями (О. Довженко). 6. Коли ж ти мрі...ш добре, працю...ш добре теє (М. Бажан). 7. Що за голос там співає, звідкіля та пісня лл... ться, часом душу сповиває, і лунає і смі...ться (Л. Первожайський). 8. Справжнє сонце навч...шся цінить, коли небо імлою повите (В. Забаштанський).

Першим ученим у житті кожної людини є учитель. прекрасна, як на мою думку, професія, благородна мета якої, - працювати для майбутнього, сіяти зерна доброго, світлого, мудрого. учитель навчив нас писати й читати, розуміти й осмислювати. він провів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощів науки, а й найскладнішої - бути людиною. але разом з тим це одна із самих творчих професій. робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. те, що діти отримують в спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості. сьогодні вчити і виховувати дітей, напевно, складніше, ніж колись. так, я добре пам’ятаю свою першу вчительку. у перший клас я пішла у 1984році. у ті часи вчителі були настільки універсальними та духовно багатими! перша вчителька, марія дмитрівна, відкрила мені очі на життя. вона була дуже доброю і стала моєю наставницею в житті. у сучасних умовах ми намагаємося закласти вчителям такі універсальні знання, щоби вони навчили школярів жити. адже це краще, ніж просто дати знання.

Ядуже люблю золоту осінь. у цей час можна збирати гарні букети з листя і засушувати їх між сторінками книжок. а взимку раптом знайдеш золотистий подарунок з вересня і згадаєш ці чудові дні. в такий час приємно погуляти по лісі з кошиком, збираючи гриби. золота пора — остання можливість викупатися в річці, сходити в похід або на пікнік. себе прогулянкою на човні. так просто пройтися без шапки, відчуваючи, як вітер куйовдить волосся. а потім наступають похмурі та дощовиті дні. серце наповнюється солодкою тугою й очікуванням снігу. а як приємно сидіти в светрі біля вікна з чашкою гарячого чаю, гарною книгою і дивитися у вікно, за яким нещадно б’ють великі краплі дощу! без сумнівів, осінь — моя улюблена пора року.