Перепишіть речення, розкриваючи дужки. З’ясуйте розбіжність у написанні однозвучних слів. Надпишіть частини мови, до яких вони належать. 1) Кімната замкнута (з)середини — читай (з)середини розділу. 2) Видніється (в)далечині — (у)далечині моря. 3) Глянути (в) бік ударити (в)бік. 4) Попередити (в)останнє — налити води (в)останнє відро. 5) Увести прислівник (у)перше речення — (у)перше почути. 6) Подарувати (на) пам’ять книгу — продекламувати вірш Шевченка (на)пам’ять. 7) (У)середині все тремтіло від щастя — знайти (в)середині альбому потрібне фото.
- Доброго! Так, звичайно! Вибачте мені, що одразу до цього не додумалась! Будь ласка
- Щиро, Вам, дякую! Я б не попрохала, якби були хоч якісь сили стояти. А так майже мушу.
- Нічого страшного, я Вас чудово розумію, тому не хвилюйтесь. Тим баче на наступній зупинці мені потрібно виходити.
ще раз! Не вся молодь одразу ж реагує на подібні слова, тому видно, що ви дуже ввічлива людина. Дозвольте віддячити Вас! Ось тримайте декілька яблук. Це просто, щоб поліпшити Ваш настрій, адже вони дуже солодкі та соковиті. Вирощувала сама у своєму невеличкому садку.
- З радістю прийму таку подяку! Фрукти обожнюю... Здається вже під‘їжджаємо до моєї зупинки. До побачення! Вдалого Вам вечіра!
- До зустрічі! І Вам того ж!
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.