Перепишіть речення, поставте розділові знаки. Побудуйте схеми виділених речень. 1. Одна умова є між нами якщо ти мій надійний друг умій прийняти грізні злами в яких скресає
вільний дух.
2. Садок уже одцвівся і густо вкрив землю білими пелюстками вітер щодня потроху вигортає їх на
шлях і коли вночі їде якась приблудна машина вони рожевим валком котяться за нею слідом аж до мосту і
там падають у річку.
3. (нужна схема)І стало легше дихати і серце забилось радісно у молодих ще дужих грудях і шлях йому прослався
найлегший шлях додому на Україну між люд простий трудящий та нелукавий і не було такої сили в світі
яка б його спинила на цім шляху.
4. За все що маю дякую тобі за все що маю і що буду мати ночами сняться зорі голубі і вишні білі на
причілку хати.
5. Передвечірня далина весняне чорноводдя на луках та прощальні гуки сонячної заграви що поволі
стихають завжди будять у мені щось святе і тоді я розумію і люблю язичників їхню релігію таку просту і
близьку людській душі.
6.(нужна схема) Аж отепер як став я батьком сам і час прийшов стрічать і проводжати я знаю ціну тим святим
сльозам які тобі судилося спізнати.
7.(нужна схема) У вузенькому провулку що веде до базару і куди лише на годину-півтори в день зазирає сонце
навколо двох машин що зачепилися бортами товпиться юрба зівак.
8. (нужна схема) Я вимкну світло й запалю свічу і принесу із саду пізні квіти і дощ до ранку буде шепотіти святі
слова які я промовчу.
9. Вони зуміли показати життя безсмертним є коли прожиті дні немов солдати що за майбутнє полягли.
10. Широким скляним потоком плинула ріка й налітала на камінні зубці поміж яких застряв корінням
наперед дуб-велет а потік бурунив спадав униз де також стриміли камені.
11. Наступила та передвечірня пора коли повітря стає джерельно-прозорим і навіть якісь не помітні
досі тоненькі дубчики що там і сям стриміли у заплавах набрали соковитих контурів і непорушно відбилися
на воді створюючи враження бездонної глибочини.
Мати… Чи є у світі найрідніша людина? Вона дала тобі життя, навчила говорити. Вона переживала з тобою болі, раділа твоїм перемогам. Її мудрі поради завжди допомагали тобі.
Мати Івана Сметани, помираючи, залишила синові свою останню пораду: «З панами, сину, не водися». Та Іван ще не був готовий сприйняти слова матері. Згадка про те, що він «мужицький син», була неприємною, адже Іван часто бував тепер гостем в одній панській родині. «Я з самим Кузьміним-Караваєвим у преферанс граю», — пишався хлопець. Захоплення зеленоокою панянкою Мері зовсім знищило в Івана бажання горнутись до простих людей, як заповідала мати.
Та саме Мері до ванові побачити страшну прірву між панами й простими людьми, коли висловила своє презирство до знедоленого народу.
Зіна, покоївка Кузьміних-Караваєвих, так і не змогла побачити цієї прірви, бо разом із панами насміхалась над своєю матір’ю, соромлячись її мови, поведінки й простого одягу. Іван гаючи за тим, як ганьбили жінку-матір, раптом згадав і свою матусю, і її заповіт. «Як же я міг переступити через її останнє святе слово?..» Неможливо знайти щастя серед тих, хто зневажає твій народ. Саме про це говорила мати синові перед смертю.
Так слово матері до ванові знайти правильний шлях у житті й не втратити себе.
Кожна мати бажає своїй дитині тільки добра.
“Як гукнеться, так і відізветься”, – говорить стара російська приказка. А ще можна сказати – “Що посієш, те й пожнеш”. У багатьох мовах є подібні прислів’я, і хоча вони мають багато варіантів, сенс тут один – що ти віддаєш людям, те й отримуєш.
Стосується це всіх сторін нашого життя. А ще це називають законом бумеранга – як ти ставишся до людей, так і вони по відношенню до тебе. Адже не дарма ще в Біблії написано “золоте” правило – возлюби ближнього свого, як самого себе.
Будь-яка людина без любові відчуває себе нікому не потрібною і незахищеною. Всі ми мріємо про те, щоб нас помітили, виділили, визнали і, звичайно ж, оцінили по достоїнству. Але як ми самі ставимося до оточуючих? Адже це дуже важливо. Великий Сенека говорив про те, “що людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому своєї вигоди, не може бути по-справжньому щасливою”.
Всі ми, рано чи пізно, приходимо до розуміння цього правила, хтось раніше, а хтось пізніше. Діти і підлітки, на мою думку, дуже часто вчаться на своїх помилках. Я це гаю, та й сам раніше набивав подібні шишки.
Не завжди ж хочеться до старій людині – поступитися місцем в транспорті або піднести сумку. Хочеться скоріше дістатися додому, до комп’ютера, і включити улюблену гру. Не завжди реагуєш на прохання батьків про до а потім ображаєшся, що у відповідьне отримуєш розуміння. Це відбувається не миттєво, може пройти кілька днів або тижнів, але бумеранг повертається завжди.