Перепешіть, підкресліть головні члени речення, поясніть правила узгодження їх. Укажіть можливі варіанти.
1.Коли потяг у даль загуркоче, пригадаються знову мені дзвін гітари у місячні ночі, поцілунки й жоржини сумні... (В. Сосюра). 2. Головною темою їхніх розмов була перемога, марш, Прага, чиїсь милозвучні вірші (О. Гончар). 3. Ні-ні, не тіні від віття стелилися внизу, бігали по стовбурах, то рухалися роги, то йшло назустріч багато мовчазних, весняних оленів... (Є. Гуцало). 4. Більш як сто років на Потебню посилається та цікавиться його ідеями велика кількість авторів (Із журналу). 5. Вслід за ними то тут, то там за садками проривалося незрозуміле, виюче, розкотисте а-а-а!.. а-а-а! (О. Гончар). 6. Лишатися на місці — означає пристати на все добре і зле (Із журналу). 7. Ще, може, найбільше подобалося Німому купати коней... (П.Загребельний). 8. Ох, хоча б швидше приходило те «завтра» (В. Канівець). 9.Дехто з мовознавців, як зазначалося, вважає, що поділ слів на склади певною мірою пов’язаний з морфологічним членуванням слів... (Н. Плевако). 10. Коли були ще баба молодими, вони були веселі, як Хуррем (Л. Костенко). 11. Три безлічі бульбашок котяться й котяться вітром і жаб’ячі очі на мене здивовано мружать (В.Балдинюк). 12. Триста лих мені дивиться в вічі (Б. Олійник).

Мрія - це слово кожен розуміє по-своєму. Наприклад ,для дитини мрія -  це нова іграшка ,або подорож до Діснейленду.Мрія дорослої людини, звичайно , дещо складніша ,і для її досягнення потрібно старанно попрацювати. Я вважаю ,що життя людина починає будувати з мрії , адже мрія допомагає знайти себе у цьому світі .Хтось думає , що досягти своєї мети досить важко та це тільки через те ,що ця людина не знає, як це зробити.Але ж ні ,навпаки, це дуже просто ,потрібно тільки знати так звану "Формулу успіху".З кожним роком мої мрії стають дедалі складнішими та потребують все більше часу терпіння ,сил для їх реалізації.На сьогоднішній день я визначилась з головною мрією від якої ,можливо ,буде залежати моє подальше життя.Я мрію подорожувати світом та поєднати цю мрію з професією тележурналіста.Подорожуючи світом ,я планую показати українцям на прикладі інших країн ,що можна жити краще , збирати інформацію ,як людям з різних куточків світу живеться добре, і що саме вони для цього роблять, та передати ці знання всім українцям ,цим самим ,можливо , підштовхнути їх до змінення себе ,звичок та цілої України у кращу сторону.Але це майбутнє і я, сподіваюсь, щасливе майбутнє ,а зараз я просто стараюсь бути гідною громадянкою нашої України.Мені дуже хотілося б прискорити здійснення своєї мрії та нажаль, це не можливо ,але я склала план щодо її реалізації.Для початку я планую отримати середню освіту.Далі поступити до вищого навчального закладу ,а саме до Львівського національного університету ім.Івана Франка.Для реалізації своєї мрії я докладаю максимум зусиль.Найбільше  уваги я приділяю історії ,англійській та рідній мовам.Щоб покращити рівень знань англійської мови я відвідую додаткові заняття.Завдяки своїм батькам, я маленькими ,зате впевненими кроками досягаю своєї мети та щиро сподіваюсь ,що я стараюсь не дарма!

Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.