Мій улюблений урок - це зарубіжна література. Напевно, тому, що я дуже люблю читати. Коли я був зовсім маленьким, бабуся читала мені казки. А я сидів поруч з нею в кріслі та дивувався, звідки вона стільки знає. Я з цікавістю заглядав у її книжку. Бабуся вела пальцем по рядкам із незнайомими значками, які називалися літерами.Я просив бабусю читати одну й ту саму книгу знову, поки не вивчав уривки з неї напам'ять. А коли батьки приходили з роботи, я брав книгу та пробував її «читати». І так само, як бабуся, водив пальцем по рядках. І батьки дивувалися, яка у них росте розумна дитина, вже вміє читати.Потім я вивчив літери, почав читати по складах. Але це було нецікаво. Мені хотілося читати ще краще, щоб швидше дізнатися, що ж там буде далі.Коли я прочитав всі дитячі книжки на своїй полиці, то став тихцем брати книги з маминої шафи. Мені було страшенно цікаво. Я подорожував морями разом із Робінзоном Крузо та Гулівером, перемагав злих чарівників з Гаррі Поттером, розслідував заплутані злочини з Шерлоком Холмсом. Я стільки нового дізнаюся з книг! Це так цікаво!На уроках літератури нам задають додому те, що я найбільше люблю робити - читати. Чому я люблю літературу? Та тому, що просто люблю!
Завжди треба думати, що кажеш. У народі кажуть : "Слово ранить сильніше за шаблю". Якщо погарячкує, та скажеш людині так звану "правду", потім охолонеш ш... А як тій людині жити, думаючи, чи правда те, що ти наговорив у гніві? Навіть пробачивши, вона буде сумніватися і в тобі, і в собі, і у ваших відносинах. Говорять, що людина 6 рочків вчиться розмовляти, щоб потім усе життя намагатися втримати свій язик за зубами. Треба буди досить розумним, щоб не говорити в гніві, чи не думаючи. Порахуй до десяти, а ще краще, до тисячі чи мільйона, перед тим, як образити людину