Перекажіть текст . минув тиждень, і вірного вже не можна було впізнати. шерсть його заблищала, вирівнялася, ноги стали пружними і рівними. лише вуха звисали на самі очі, клопоту цуценяті. ігор любив гратися з новим другом. кидав далеко у річку м’яч, а вірний кидався у воду і швидко-швидко перебирав лапами, аж поки не схопить зубами м’яч і не винесе його на берег. та не тільки це вмів робити вірний. він навчився робити стойку, без дозволу не чіпав їжі і не рвав пух з каченят, як це робили інші собаки. з ранку до пізнього вечора ігор не розлучався з своїм цуценям, ходив з ним до лісу, купатися на ріку. вірний ночував у своїй затишній хатці, але кожного ранку, як тільки ігор виходив з кімнати, щеня завжди зустрічало його радісним хвоста, кидалося до ніг і качалося по траві. так минав час, і ігор був щасливий. оце маленьке цуценя так припало йому до серця! коли одного разу вірний захворів і перестав їсти, ігор сидів журний і тихий. і коли вірний видужав, знову вони ходили у ліс, до річки, хлопчик теж повеселів і почав краще їсти. мати тільки зітхала, бачачи, як її син захопився цуценям
