Переглянь текст. У перше віконечко впиши речення з підметом, в інше — зі складеним.
Відповідь запиши цифрами за зразком 1, 2, 3.

1. Сотня козаків у передніх окопах вся полягла, не відступивши ні на крок. 2. Люто билися козаки й по інших окопах. 3. Від пострілів ворожих гармат зайнявся замок. 4. Козаки гасили пожежу й билися одночасно. 5. Богун із тисячею козаків оббігли польське військо стороною... 6. Усього під Монастирищем Іван Богун вигубив вісім тисяч поляків. 7. Сам же втратив лише кілька сот душ. (За А. Кащенком)

-Подумай, яка багата наша рідна мова.

-Дійсно, чого варті самі дієприслівники. Під час читання книжок, вони цілком захоплюють мою уяву.

-Деякі філологи пишуть про їх роль у мовленні великі праці. Дієприслівники мають дуже цікаві морфологічні ознаки.

-Які саме, а то я раніше цим не цікавилась?

-Для початку можна розглядати дієприслівники різних видів. Вони можуть бути доконаними і недоконаними.

-Як цікаво. А можеш навести приклад?

-Так, звичайно. Візьмемо для прикладу таке речення. Ховаючись від лисиці заєць моторно стрибав по лісу. Слово ховаючись, утворена від дієслова- ховатися і має недоконаний вид.

- Що ти ще можеш сказати про цей дієприслівник?

-Ще, можу додати, що цей дієприслівник має дійсне та неперехідне значення.

-А час якось впливає на морфологічні ознаки цього слова?

-Цікаве питання. Так, впливає. Наприклад, це слово в теперішньому часі, а у деяких випадках дієприслівники можуть бути в минулому часі. Тоді вони мають доконаний вид.

-Дякую, за ці знання. Я вважаю, що вони мені знадобляться на уроках рідної мови.

Сьогодні дуже теплий день весни. Я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. Відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. Думала про свої плани. Думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. Відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. Біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. Подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. Вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. Я приготувала собі сніданок. І пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. Я йому за це дуже вдячна. У тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. У моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я усе літо допоки я на канікулах. Я ситно поснідала. Помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. Пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. Підійшовши ближче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. Довго думала: А чому це я раніше його не побачила ? Коли ще у вікно зранку заглядала ? Для когось це буде загадкою, а саме для мене: Самим прекрасним, що є навесні !