Перебудуйте подані речення таким чином, щоб невідокремлені означення стали відокремленими. Запишіть.

Зразок: Змиті дощем хліба яскраво зеленіли. - Хліба, змиті дощем, яскраво зеленіли.

Ось срібний та круглий місяць виринув з-за скелі і став серед неба. Піднята греблею річка тече ліниво й утворює затоки й плеса. Оповитий туманом високий берег мріяв удалечині

​

Привіт вова!   пишу тобі листа бо дуже сумую. сьогодні я з батьками побувал в музеї , и в мене дуже багато вражень тому хочу тобі розповісти про них . перший зал був присвячений періуду коли ще існували динозаври це неймовірно   кістки динозаврів все це я побачив вперше , також там були інши нахідки було дуже цікаво а самий останній зал був присящений другої мирової війни . була одежа яку носили в ті часи меблі , також радіо таких я ще не бачив . звісно мені і думаю коли ти до мене завітаеш у гості ми разон підемо туди ще раз до зустрічі  максим 

відповідь:

пояснення:

кожного з нас час від часу настигають лінощі. замість того аби зробити справу, хочеться подивитися телевізор, піддатися обіймам морфея, а в твоїй голові постійно лунає внутрішній голос і спокушає тебе бити байдики. але часто за таким «невинним відпочинком, начебто на півгодинки» слідують негативні наслідки. тож я хочу дати вам пораду, як із цим боротися.

ну, по-перше, слід створити мотивацію. ось, наприклад, якщо виконуєш справу, то купляєш собі нову гарненьку сукню або кофтинку. але якщо не виконуєш, то маєш пожертвувати якоюсь річчю із свого гардеробу. в моєму випадку це працює на всі сто відсотків. по-друге, треба просто налаштувати себе на те, що крім тебе, цього ніхто не виконає. і тоді, можливо, хтось залишиться без сніданку, хтось отримає погану оцінку, а комусь просто буде соромно. та хіба останнє - це не найгірше, що тільки може бути?

тож, наостанок хочу сказати, що лінощі ще нікому не в цьому житті і, напевно, не . з ними треба вести боротьбу, і не один день, а мабуть все життя.