1. Звуків і букв порівну ⇒ в) зникають, щастить, писарчук; зникають [зникайут'] — 8 б., 8 зв. щастить [шчастит'] — 7 б., 7 зв. писарчук [писарчук] — 8 б., 8 зв.
2. Звуків на один більше, ніж букв ⇒ б) ялиця, об'єднати, пощастило; ялиця [йалиц'а] — 5 б., 6 зв. об'єднати [обйеднати] — 8 б., 9 зв. пощастило [пошчастило] — 9 б., 10 зв.
3. Звуків на один менше, ніж букв ⇒ г) походжають, переймаються, змагання; походжають [походжайут’] — 10 б., 9 зв. переймаються [переймайуц’:а] — 12 б., 11 зв. змагання [змаган’:а] — 8 б., 7 зв.
4. Звуків на два більше, ніж букв ⇒ а) ящірка, юстиція, щонайщасливіше ящірка [йашчірка] — 6 б., 8 зв. юстиція [йустиц’ійа] — 7 б., 9 зв щонайщасливіше [шчонайшчасливіше] — 14 б., 16 зв.
Ніч була гаряча, жнив’яна, наповнена різними ароматами. Духота стояла, як удень. Свіжість півночі не встигала здмухнути вогню з гарячого лиця степу. Павло пішов по алеї, і йому здавалось, ніби гілля в гущавині пригнічує його зверху до землі. Він перебіг садок, перескочив через тин і вийшов через вигін у степ. Од заходу потягло тихесеньким, свіжим вітерцем. Він пішов у степ назустріч тій прохолоді. Зорі пишно стояли в чистому небі, миготіли й бризкали світом у сухому прозорому повітрі. Метеори раз у раз спадали з неба на степ: то ніби хто кропив небо вогняною водою, то ніби вогняний палець велетня розпорював небо від верху до самого низу. Зорі так ясно сяяли, що весь степ, навіть не освічений місяцем, мріяв од краю до краю. Садок і церква, верби й вітряки — усе мало якийсь фантастичний вигляд пальців, зубчастих стін. Чорнобиль, бузина коло тину здавались цілим лісом, а нарізно стоячі будяки серед степу здавались гіллястими дубами. Павло пішов у степ, і степ почав перед його очима наче оживати під впливом недавньої науки в школі, недавньої розмови й гарячих дум.
зникають [зникайут'] — 8 б., 8 зв.
щастить [шчастит'] — 7 б., 7 зв.
писарчук [писарчук] — 8 б., 8 зв.
2. Звуків на один більше, ніж букв ⇒ б) ялиця, об'єднати, пощастило;
ялиця [йалиц'а] — 5 б., 6 зв.
об'єднати [обйеднати] — 8 б., 9 зв.
пощастило [пошчастило] — 9 б., 10 зв.
3. Звуків на один менше, ніж букв ⇒ г) походжають, переймаються, змагання;
походжають [походжайут’] — 10 б., 9 зв.
переймаються [переймайуц’:а] — 12 б., 11 зв.
змагання [змаган’:а] — 8 б., 7 зв.
4. Звуків на два більше, ніж букв ⇒ а) ящірка, юстиція, щонайщасливіше
ящірка [йашчірка] — 6 б., 8 зв.
юстиція [йустиц’ійа] — 7 б., 9 зв
щонайщасливіше [шчонайшчасливіше] — 14 б., 16 зв.
Ніч була гаряча, жнив’яна, наповнена різними ароматами. Духота стояла, як удень. Свіжість півночі не встигала здмухнути вогню з гарячого лиця степу. Павло пішов по алеї, і йому здавалось, ніби гілля в гущавині пригнічує його зверху до землі. Він перебіг садок, перескочив через тин і вийшов через вигін у степ. Од заходу потягло тихесеньким, свіжим вітерцем. Він пішов у степ назустріч тій прохолоді. Зорі пишно стояли в чистому небі, миготіли й бризкали світом у сухому прозорому повітрі. Метеори раз у раз спадали з неба на степ: то ніби хто кропив небо вогняною водою, то ніби вогняний палець велетня розпорював небо від верху до самого низу. Зорі так ясно сяяли, що весь степ, навіть не освічений місяцем, мріяв од краю до краю. Садок і церква, верби й вітряки — усе мало якийсь фантастичний вигляд пальців, зубчастих стін. Чорнобиль, бузина коло тину здавались цілим лісом, а нарізно стоячі будяки серед степу здавались гіллястими дубами. Павло пішов у степ, і степ почав перед його очима наче оживати під впливом недавньої науки в школі, недавньої розмови й гарячих дум.