Перебудувати речення так, щоб невідокремлені означення стали відокремленими.
1. Місяць сипав на землю холодне сріблясте проміння, і від того свіжа роса на густій пониклій ковилі переливалася
2. Невисокі засніжені вали Василькова-гряда немов розлилися білими снігами
3. І сп’янілий до нестями вечір квітами пропах, солов’їними піснями заливається в кущах
4. Зорі сплять на холодних, морозом зв’ялених травах
5. Тихе озеро незриме віє духом трав’яним
6. Перед нами розкрився осяяний сонцем зовсім новий світ
Ибраим Джайнакович Джайнаков деятель Алашского движения.
Дата рождения 30 сентября 1884
Место рождения Верненский уезд, Семиреченская область, Российская империя
Дата смерти после 1941
Родился в Верненском уезде Семиреченской области. Окончил Верненскую мужскую гимназию. Работал переводчиком в Управлении Семиреченской области.Активно участвовал в общественно-политической жизни.После Февральской революции 1917 участвовал в осуществлении общественно-политических преобразований в крае. Оказывал по обеспечению продовольствием голодающих Жетысу, регулировал отношения между коренным населением и переселенцами. Председатель 2-го съезда Казахского комитета Семиреченской обл. (10—31 авг. 1918, с. Лепсы). Выступил перед участниками съезда с предложением издавать областные газеты на казахском, и киргизском языках.
После прихода к власти большевиков и изменения общественно-политической ситуации в стране вместе с некоторыми деятелями Алашского движения Жайнаков переселился в Китай, где стремился организовать вооруженное сопротивление большевикам. Дальнейшая судьба Жайнакова неизвестна.
Объяснение:
Объяснение:
«Це схоже на грозу – спершу збираються хмари, а потім, як удар блискавки, приходить ідея», – так говорить про створення своїх робіт художник Олег Шупляк. Його майстерня і справді близько до неба – на горищі старого будинку в історичному центрі містечка Бережани Тернопільської області. Популярність художнику принесли картини з подвійним змістом, які він називає слов’янським словом «двовзори». Ці полотна особливі своїми прихованими образами: вдивляючись у традиційний пейзаж, раптом виявляєш, що хатини – це очі людини, а пагорби перетворюються на брови… І ось вже бачиш перед собою портрет або зовсім іншу картину. За фігурою дівчини з книжкою – голову Сальвадора Далі, за осінніми листками – пташку, а за солом’яними стріхами та маленьким пастушком – обличчя Тараса Шевченка.