Твір-опис з елементами роздуму. Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі.Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких, схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів. А більше всього мені подобається мамин голос – тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось до або її втішити. Адже вона – моя найрідніша людина!
Жив був хлопчик Вова. Він жив в селі і їздив вранці до школи, на автобусі. Люди похилого віку зазвичай їздять на громадському транспорті, і тому їх там багато. Їде собі Вова, їде. В автобус заходить Пожела бабуся. Вова тоді навчався в першому класі і не знав, що потрібно поступатися місцем пенсіонерам. Ось оголошують: "шановні, громадяни, у ступайте місця літнім людям, вагітним жінками, пасажирам з дітьми та інвалідам. Вова подумав:" навіщо мені поступатися місцем, я ж дитина? Підходить до нього бабуся і просить його поступитися місцем. Він не поступається. І каже: "сказали, що поступатися місцем пасажирам з дітьми!" Тут в справу вступив чоловік, він пояснив Вові, що перш за все місця потрібно поступатися людям похилого віку. Вова зрозумів і поступився місцем. Тепер він знає, що місця потрібно поступатися пенсіонерам, обов'язково
