Пам’ятка «Робота над статтею»
1. Обирайте тему, що вас зацікавлює і хвилює, визначте обсяг матеріалу, який вона охоплює, щоб не відхилятися від теми.
2. Продумайте основну думку вашого твору і намагайтесь усе підпорядкувати її розкриттю, по можливості підберіть до твору влучний епіграф.
3. Складіть план і дотримуйтесь його.
4. Намагайтесь оригінально почати твір, щоб одразу зацікавити ним слухача. Звертайте увагу на те, щоб вступ був пов’язаний із темою.
5. Стежте за логічною послідовністю у викладі матеріалу в основній частині твору.
6. Тему розкривайте глибоко і всебічно, уникайте загальних фраз, наводьте конкретні факти для підтвердження своїх думок.
7. Правильно цитуйте, але не переобтяжуйте свою роботу великими цитатами.
8. Подумайте, який стиль відповідатиме темі твору, намагайтесь говорити правильною літературною мовою, грамотно своїми словами.
9. Пам’ятайте, що слухач мусить відчувати ваше ставлення до того, що ви говорите.
10. У висновках намагайтесь зробити самостійні узагальнення, пов’язані з сучасністю.

Користуючись пам’яткою аналізу статті, проаналізуйте свою статтю.

Україна-це держава, розташована в Східній та в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини, держава-правонаступниця Української Радянської Соціалістичної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік та одночасно — Української Народної Республіки, Гетьманщини, Королівства Руського.

Українці-це східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частин суміжних земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Росії.

Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи, може, нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями». Раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! І його вже нема, він знайшов когось цікавішого чи заможнішого, і вже не хоче навіть при зустрічі два слова сказати. А тепер мені все одно. Значить, це були не друзі, і не потрібно за ними побиватися.
мене дуже багато знайомих, приятелів, і в школі, і на вулиці. Є і друзі, яких я би назвав справжніми, але не буду казати гучних слів. Можливо, я сам ще не такий сильний, справжній друг, щоб вимагати такого від інших. Я думаю, час покаже, якою сильною буду наша дружба, якщо ми не загубимося після школи, або студентами у дорослому житті. Я дуже сподіваюсь на це.