Підрядну частину до головної приєднує сполучне слово в реченні А Ця подорож неждана, як грім на сніжній рівнині.
Б А може, то така правда, як на вербі груші.
В Це було, як співав соловей над рікою.
Г Як нема чого їсти, то й святий збунтує.
Д Розкажи мені, зоре, як правильно жити.
7. Складне речення з підрядник означальним утвориться, якщо серед варіантів
продовження речення Стали спускатися в темний яр… вибрати
А коли почало сходити золоте сонце.
Б хоч нас умовляли цього не робити.
В що давно обріс цікавими легендами.

Г щоб сховатися від пекучого сонця.
Д аби до вечора повернутися додому.
8. Складнопідрядним з означальною частиною є речення
А І де в світі тая сила, щоб в бігу його спилила.
Б Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.
В Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.
Г Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.
Д Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами.
9. Складнопідрядним з означальною частиною є речення
А Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути,
я б з них зробила золотую арфу.
Б Смереки так тісно збилися в купу, що трудно було пролазить між їх шершавими
пнями.
В А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем
і стало прозорим.
Г Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два, а то й
більше.
Д Вночі, коли вся природа спить, поринувши у темряву й знемогу, лише людина вміє
освітить свою домівку і свою дорогу.
10. Складне речення з підрядним з’ясувальним утвориться, якщо серед варіантів
продовження речення Мабуть, почну писати… вибрати
А коли настане слушна мить.
Б якщо наполягатимуть друзі.
В як велить чисте сумління.
Г про що мовчить більшість.
Д хоч на творчість немає часу.

Людина, прийшовши в цей світ, крок за кроком пізнає його багатство й розмаїття, що власне й становить сенс людського буття. Значною мірою розмаїттю довкілля ми завдячуємо живій природі, адже саме внаслідок тривалої природної еволюції сформувалася різноманітність рослинного й тваринного світу.

Щоб жити й виживати у природі, людина навчилася використовувати корисні властивості компонентів біорозмаїття для отримання продуктів харчування, сировини для виготовлення одягу, знарядь праці, будівництва житла, енергоносіїв. Впродовж історії людина навчилася не лише виживати у протистоянні природі, а й шанувати природу, заощадливо використовувати її ресурси, передаючи цей досвід у спадок від однієї генерації до іншої. Спираючись на природне багатство, людська праця, розум і наполегливість створили численні сорти культурних рослин, породи свійських тварин і штами мікроорганізмів, які також становлять непересічну цінність і без яких уже неможливо уявити життя й існування людства.

На жаль, у сучасному постіндустріальному суспільстві люди дедалі більше віддаляються від світу живої природи. Тому зараз дуже важливий збалансований розвиток людини і довкілля. Концепцію збалансованого розвитку розглянуто в монографії

Війна… Скільки людських життів вона забрала? Це страшна

«чума» і на своєму шляху війна руйнує все.

Не обійшла стороною війна й нашу родину. Мій прадідусь Василь

Петрович ,який помер у 1992 році жив у місті Марганець. Під час Другої світової війни воював на фронті ,а після поранення разом із

дочкою Любою був у полоні. Фашисти катували їх ,примушували

тяжко працювати.

Виснажені роботою, холодні, голодні у обшарпаному одязі ,вони

тікали з полону. Не багатьом вдавалося втекти звідти ,однак Василю

Петровичу пощастило. Доньку визволили з полону в 1945 році

радянські війська та невдовзі вона померла від тяжкої хвороби.

Довго прадідусь діставався рідного дому, майже два роки ,але

все-таки досяг своєї мети! Його дружина Ганна Петрівна вже

втратила надію побачити чоловіка живим. Через деякий час ,приблизно

через півроку, до них постукали у двері. Відчинивши ,жінка завмерла-

стояв німець. Можна переночувати, -просився незваний гість. Добрі люди

не відмовили ,бо розуміли ,що виходу немає.

Німець прожив у сім'ї близько місяця. Йому виділили кімнату ,а

він ділився з родиною у якій було шестеро дітей своїм пайком. Щоб якось

віддячити ,німець подарував Василю Петровичу набір голок для

швейної машинки ,аби той шив взуття.

Моя родина, на жаль ,не пам'ятає точну дату народження своїх

предків. Я вважаю ,це треба знати! Коли в сім'ї розповідають про

події війни ,то нащадки шануватимуть пам'ять про загиблих.

Отже ,війна -це трагічна сторінка історії.