Підкреслити граматичні основи 3. Є слова, що білі-білі,
Як конвалії квітки,
Лагідні, як усміх ранку,
Ніжносяйні, як зірки.
Є слова, як жар, пекучі
І отруйні, наче чад...
В чарівне якесь намисто
Ти нанизуєш їх в ряд.
Олександр Олесь​

Українська хата в процесі свого розвитку пройшла шлях від приземкуватої землянки до чепурної оселі з білими стінами, вишневими садками,  рушниками, мальованими коминами і запахом рути-м'яти на долівці.

Внутрішнє убранство українського житла мало  свої особливості.

Головною спорудою в хаті була піч. По діагоналі від печі розташовувався парадний кут, де були ікони, прикрашені рушниками, квітами, пахучим різнотрав'ям.

У багатьох селах  сволоки, стелю, піч розписували орнаментом.

За станом печі оцінювали господиню. У народі казали: яка піч— така і господиня, не змащена в хаті піч— все одно що не вмита дівчина.

-Катю, любов моя! Не цурайся мене! Я тебе не бачу, але я знаю, що ти сама гарна дівчина на світі. Я знаю, що ти та сама дівчина, яка мені потрібно. Не можу я жити без тебе, Катю! Аби ти знала, як я тебе люблю! Зоре моя, заговори, щоб я тебе побачив.. заговори, щоб я побачив твою душу.

-Ох, Микола! Невже ти не розумієш, що ти мені не припав до серця? Ну не можу я так! Ну не подобаєшся ти мені! Вибач, Миколо, але я бачу в тобі тільки друга. Я знаю, що це не правда! Ти мені брешеш. Тобі соромно, шщо я сліпий, ти не хочеш зі мною тягатися. Ану, не бреши! Кажи правду! Говори.

-Миколо, скільки разів тобі казати?! А якщо я скажу, що другого я кохаю? Тоді теж скажеш, що брешу?

-Так, скажу! Не бачу, Катю, я по твоїм очам, що я тобі не подобаюсь. Брешеш ти мені, от і все.

-Миколо, аби я тебе соромилася, я би з тобою зараз не говорила, і не відповідала б тобі на твої дурні запитання.

-Ой, рибонько моя, я знаю, це не ти. Не те щось ти мені говориш. Верзеш не те, що відчуває.. але все одно ти станеш моєю.