Підкреслити другорядні та головні члени речення 1. З в..ликим пензлем у в..ликих капцях фарбує гном оранжевий да- шок (Л. Костенко). 2. Ти від куща червоної Калини свою пригаслу душу
засвіти (М. Грищенко). 3. З темного моря білява хвилочка до прибе-
режного каменя гори..ться (Леся Українка). 4. Вклоніться, люди, май-
строві старому, володареві слова й ремесла! (П. Перебийніс). 5. Дороги
нищимо, завалюєм стежки, хоча ніхто за нами не ж..неться (М. Боров-
ко). 6. Хай в маленьких очах відбива..ться світ од маленьких ромашок до
стартів великих (В. Симоненко). 7. Хіба є хто на Землі крилатіжні за
людину? (О. Гончар).
Українські народні звичаї і традиції
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.
Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки ).
Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з дітьми — базар, а без них цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам — дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.
Досить довго на Україні побутував звичай побратимства (посе-стринства) — духовного споріднення та взаємодо . Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів. Зазвичай браталися у присутності односельців. Побратимами найчастіше були люди одинокі. Цей обряд забезпечував до в скрутну годину і прирівнював побратимів до кровних родичів.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.
привіт, та не дуже. ще й досі не можу оговтатися після вчорашнього
а що сталося?
уявляєш, я ішла до магазино по хліб , там я зустріла собачку, яка очина просила у кожного хоч якусь їжу. проте ніхто не давав.мені стало шкода її. я вирішила, що на здачу яка залишиться я куплю їй смачненьке. але як я виходила з магазину, я побачила таку картину: собака підбігла до якогось чоловіка аби він дав їй щось. проте він тільки відштовхнув її ногою і навіть не подивився на неї.
і що далі?
я купила їй корм і дала їй. тепер кожен раз коли я ходжу в магазин я беру з собою смачненьке аби тільки собачка не залишалася голодною
ти поступаєш дуже гарно! мужя побачити її, я також годуватиму