Підкреслити дієприслівникові звороти і одиничні дієприслівники як члени речення. Одчинчючи вранці вікно я раз у раз бачу ряд квітучих агав. Перескочив окіп скупавшись у материнці і родинах і знов опинився на стежці. Антін заснув не погасивши світло. З-за рогу будівлі гуркочучи і клацаючи виїхав новенький трактор. Ходили між рядами пригинаючись. Я працював зціпивши зуби і майже не відпочиваючи. Оповідни легенди перекази хлопчик слухав затамувавши подих.

Відповідь:

Сказав Тарас: "Потрібно вже йти додому".

"Красиво на дворі, - сказала дівчина, - заворожує"

Запитав автор: "А чи такого кінця Ви чекали?"

"Ходімо гуляти, - гукнув хлопчина. - Я тебе зачекаю".

Сердито попередив декан: "Щоб завтра принесли всі роботи!"

"Мамо, купиш соку? - запитала Ангелінка. - Я хочу пити".

"Нарешті розпочались канікули", - весело промовили учні".

"Принеси завтра домашнє завдання! - сказала вчителька української мови. - Я вже чекаю цілий тиждень".

"Не проти станцювати зі мною цей танець?" - сором'язливо запитав Артем Василину.

"Я пішов до школи! - бабуся сказала вслід онуку: - Ланч у сумці, не забудь поїсти".

Пояснення:

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!  

  Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.                                                                                             Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.  

  Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.  

  Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.  

  У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.  

  Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.  

  Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.