ПІДКРЕСЛИТИ ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ ЗВОРОТИ ВИПИСАТИ ДІЄПРИКМЕТНИКИ УКАЗАТИ АКТИВНИЙ ЧИ ПАСИВНИЙ НА ТЕМНОМУ НЕБІ НЕРУХОМО ЗАСТИГЛИ ХИМЕРНІ КЛАПТИКИ ХМАР, ПОМРІБЛЕНИХ ПРОМІННЯМ МІСЯЦЯ. ЛИСТЯ СТАЛО СХОЖЕ НА ГОРУ ХРУМКОГО ПЕЧИВА, ПОСИПАНОГО ЦУКРОВОЮ ПУДРОЮ. бІЛЯ ВХОДУ В ПАРК, ПОРОСЛОГО ВИСОКОЮ ТРАВОЮ, ПАНУВАЛА ТИША. ШИРОКЕ РІВНЕ ПЛЕСО ВІДДЗЕРКАЛЮВАЛО СРІБНІ КУЧЕРІ ЗАЛИТИХ СЯЄВОМ ХМАР.
Добро - зло (добр корінь, о закінчення, зл корінь, о закінчення, злу, злові)
Радість -сум (1 слово корінь рад, нульове закінчення, сум - корінь, + нульове закінчення)
Сила - безсилля (сил корінь, а закінчення, сил корінь, я закінчення)
Спокій - тривога (спок корінь, ій закінчення, а закінчення, інше корінь)
Холод -тепло (1 слово все корінь, нульове закінчення, 2 слово - о закінчення)
Суша - море (1 слово суш корінь а закінчення, друге слово е закінчення, все інше корінь)
Сухий -мокрий (ий в обидвох словах закінчення, все інше корінь)
гора- рівнина (гор корінь, а закінчення, рівн - корінь, а закінчення, ин - суфікс)
південь-північ (корінь + нульове закінчення у двох словах, не думаю, щоб пів там було префіксом, тоді смисловий звязок втрачаться).
ніч- день (корінь + нульове закінчення в обидвох словах)
ранок - вечір (ран корінь - ранній, + нульове закінчення, нульове закінчення, веічр корінь - вечірній, вечоріти, там чергування)
Ще вчора холод був усюди, а сьогодні прийшла весна, і перше тепло уже зігріває кожного з нас.
Ранок був спокійний, а сьогоднішній вечір приніс море емоцій.
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?
А ось послухайте.
Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!
Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.
Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.
Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічністю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.
Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок.
Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.