Підкресліть сполучники. Які смислові зв'язки між частинами складносурядного речення?
1. Оті малюнки київські та львівські малярі лиш того тижня скінчили малювати, ще й фарба добре не висохла. 2. Жодного слова не пустила мимо. Все мала щось замітить, і правду сказати, замітки її були справедливі. 3. Задрімав хвилинку, та й гарно спиться у лісі, краще ніж у дворі. 4. Волосся схвилювалося, притому виступило з нього біле Мотрине чоло, щічки зарожевлені сном, повні вуста. 5. Очі Марії Федорівни звелися вгору, руки схрестилися на грудях, причому вона виглядала вже не як черниця а як свята. 6. Посідали й старші з гостей, також дехто вийшов у садок пройтися. 7. Мати хотіла позбавити свою доньку волі, але і донька має право боротися. 8. Мотря сіла на ліжку, по й мельничку, біля себе сідати ,також хлопець на дзиґлику присів. 9. Ніхто й ніколи не бачив її [Мотрю] такою лагідною і покірною, причому всі дивувалися тій зміні (З тв. Б. Лепкого).

Речення з однорідними підметами.
Людина, птиця і бджола люблять погожу днину.

Речення з однорідними присудками.
1. Яким любив і шанував жайворонків.
2. Ми зустріли і провели друзів.
3. В небі сіяли зірки й виблискували в темній, як криця, воді.

Однорідні прикладки.
1. Художник-гуманіст, активний учасник руху за мир, за дружбу між народами, цілковите право сказати про себе: "Я належу людству".
2. Козланюк-прозаїк намагався розвивати традиції таких визначних літописців, як Іван Франко, Марко Черемшина, Василь Стефаник.
3. Всій країні стали відомі імена дослідників граматичного ладу української мови, такі як Євген Тимченко, Агатангел Кримський тощо. 

Однорідні додатки
1. Твори Івана Франка захоплюють читача силою художнього слова, високою емоційністю художніх образів, глибиною думки й почуття.
2. Яким любив жайворонків, полиновий тлін, сонячні дні, тишу.

Однорідні обставини.
1. На північ, на південь, на захід, на схід, над трупами вигуків вночі.
2. Вчора і сьогодні, у місті і в селі, поширювався дух незалежності, дух державності, вимріяної і вистражданої цілими поколіннями людей.

Сьогодні дуже теплий день весни. Я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. Відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. Думала про свої плани. Думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. Відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. Біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. Подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. Вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. Я приготувала собі сніданок. І пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. Я йому за це дуже вдячна. У тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. У моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я усе літо допоки я на канікулах. Я ситно поснідала. Помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. Пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. Підійшовши блидче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. Довго думала: А чому це я раніше його не побачила ? Коли ще у вікно зранку заглядала ? Для когось це буде загадкою, а саме для мене: Самим прекрасним, що є навесні !