- Привіт, Петро, - Привіт, Дмитрику, - Коли ти виростеш, ти ким хочеш стати? - Я ведучим на телебаченні, а ти? - А я хочу стати космонавтом, - А чому? - Як чому? Відправляють тебе у космос, літаєш, їж їжу у тюбиках, про тебе пишуть в газетах, за на телебачення, - А я гадаю, що краще самому працювати на телебаченні, камери, світло, всі на тебе дивляться, біжать до телевізорів тільки щоб твою програму подивитися, не робота - рай, - Та ні, от коли потім через 100 років тебе по історії, по географії вивчають, коли тебе потім пам`ятають, розповідають дітям про тебе-оце рай, а коли тебе подивилися і все... Тьху, - Як хочеш, а мені ця професія подобається, - А мені, моя подобається, - Ну і гаразд, хай кожен з нас стане тим ким захоче, - А коли ми станемо, тими ким захочемо, все одно будемо дружити, так? - Так. - Ну все пішли на історію.
Одного разу мені на день народження купили велосипед.
Але я міг кататися тільки у себе на подвірьї,тому-що недалеко була дорога і мені не дозволяли батьки виїзджати на вулицю кататися з друзями
І тоді я задумався про те як було би добре якщо б зникли машини і я міг би спокійно їздити по дорогах і нічого не боятися
Мені батьки багато розповідали що траплялися нещастні випадки з дітьки які їздили на велосипедах і їх збивала машина,але я тоді придумав ось що
У нас недалеко був зарослий великий маєток
Я попросив батьків щоб вони зробили там вело-трассу але батьки не погоджувалися бо казали що це надто дорого.Тоді ми з батьками вірішили долучити інших батьків,людей і назбирати кошти.
Ви не повірите але рівно через півтора роки назбирали сумму дуже велику і сталося так що нам вистачило на побудування вело-трасси або по іншому вело майданчика
- Привіт, Дмитрику,
- Коли ти виростеш, ти ким хочеш стати?
- Я ведучим на телебаченні, а ти?
- А я хочу стати космонавтом,
- А чому?
- Як чому? Відправляють тебе у космос, літаєш, їж їжу у тюбиках, про тебе пишуть в газетах, за на телебачення,
- А я гадаю, що краще самому працювати на телебаченні, камери, світло, всі на тебе дивляться, біжать до телевізорів тільки щоб твою програму подивитися, не робота - рай,
- Та ні, от коли потім через 100 років тебе по історії, по географії вивчають, коли тебе потім пам`ятають, розповідають дітям про тебе-оце рай, а коли тебе подивилися і все... Тьху,
- Як хочеш, а мені ця професія подобається,
- А мені, моя подобається,
- Ну і гаразд, хай кожен з нас стане тим ким захоче,
- А коли ми станемо, тими ким захочемо, все одно будемо дружити, так?
- Так.
- Ну все пішли на історію.
Одного разу мені на день народження купили велосипед.
Але я міг кататися тільки у себе на подвірьї,тому-що недалеко була дорога і мені не дозволяли батьки виїзджати на вулицю кататися з друзями
І тоді я задумався про те як було би добре якщо б зникли машини і я міг би спокійно їздити по дорогах і нічого не боятися
Мені батьки багато розповідали що траплялися нещастні випадки з дітьки які їздили на велосипедах і їх збивала машина,але я тоді придумав ось що
У нас недалеко був зарослий великий маєток
Я попросив батьків щоб вони зробили там вело-трассу але батьки не погоджувалися бо казали що це надто дорого.Тоді ми з батьками вірішили долучити інших батьків,людей і назбирати кошти.
Ви не повірите але рівно через півтора роки назбирали сумму дуже велику і сталося так що нам вистачило на побудування вело-трасси або по іншому вело майданчика