ОЧЕНЬ За словником з’ясувати лексичне значення слів та визначити їх групи за
вживанням.
Збентежитися, мрія, кріпацтво, аероплан, ноутбук, когут, човпти, галявина.

2.Записати речення. Пояснити лексичне значення слів (геніальний, історія , держава).

Геніальним знавцем української мови був Борис Грінченко. Він уклав найкращий словник за всю попередню історію нашої держави. І довів багатство лексики й синтаксису, природність і мудрість нашої мови.

Спершу треба дістати щоденинник. у щоденнику записані уроки, вибираєш урок і починаєш робити. пиши старанно та охайно. якщо є питання як правильно написати те чи інше слово, звернися до батьків, або до орфографічного словника. Кожен урок пиши старанно й охайно, бо це запорука гарної оцінки. якщо коли робиш математику не можеш розв'язати якесь завдання, спитай у батьків, вони тобі до Коли все зробив, перевір, так буде краще. Після перевірки складуй портфель. Тепер ти знаєш як правильно робити домашнє завдання!

с тебя лайк :)

Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! Не так батько, як мати. І що то вже за мати була! Між матірками — навдивовижу мати! Уже Павлусь був чималий пахолок1, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитинкою. Було, власними руками годує його, а він, телепень, тільки глита та, як той пуцьвірінок, знов рот роззявлює. Усю зиму й осінь з хати не випустить. «Не ходи, синку, — каже, — холодно, змерзнеш, та ще, крий Боже, занедужаєш, то я й умру, не діжду, поки ти й одужаєш». Прийде весна або літо — знов не пуска: «Не ходи, синку: душно, сонце напече головку, голова болітиме». Цілісінький рік не дасть йому порога переступити, хіба в неділю поведе до церкви, та за ним і не молиться, та обома руками за його й держиться, щоб хто не то що штовхнув, а й не доторкнувся б. Деколи, як обридне йому стояти, то такий галас підійме на всю церкву, буцім з його чортяка лика дере. «Ходім, мамо, додому, — хлипа, — їсти хочу!» То мати і веде його додому, не діждавшись кінця служби і благословенія. Як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить, і ще й котка співає, неначе над годовичком. Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село. Так куди!.. І не кажи... Така з неї добра і покірна жінка, а як дійде діло до її Павлуся, то як скажена стане: і очі витріщить, і запіниться, і за ніж хапається; крий Боже, що виробляє!.. Кажу ж вам, що й між матерями навдивовижу була мати.