очень Виписати типи складних речень: сср, спр, безполучникове, з різними видами зв'язку. З цього тексту:Люди багато в чому зобов'язані своїми успіхами саме голосу. Щоб зрозуміти це, послухайте Річарда Бартона, власника одного з найкращих голосів XX ст.; згадайте Вінстона Черчілля, незабутній голос якого приносив утіху мільйонам людей під час Другої світової війни; згадайте Грету Гарбо, голос якої звучить у пам'яті людей та хвилює іх, як і колись. Враження про голос, наприклад, політичного діяча, як і про зовнішній вигляд, складається протягом перших декількох секунд. Голос може переконати слухачів стати на ваш бік, запевнити іх у чомусь, завоювати їхню довіру. Людсыкий голос—могутній інструмент. Ви можете розворушити людей чи приспати їх зачарувати або відштовхнути.Потрібно завжди пам'ятати про те, що ваші слухачі очікують почути приємний голос, і вони цілком заслуговують на це. Неприємний голос може стати ахіллесовою п'ятою вашого іміджу. Він може перекреслити всі ваші переваги. Уявіть собі могутнього атлета з писклявим тонким голосом чи успшного фінансиста з різкою гугнявою вимовою. Згадайте, наскільки дратує голос комівояжера, який у розмові по телефону чи через двері, коли ви обідаете, починає нити, буквально благати зробити покупку. Такі люди могли б досягти більшого, якби вдосконалювали свій голос. Інакше кажучи, ваш голос повинен сприяти вашій кар'єрі, а не нівечити її . Чому ми довіряємо деяким телекоментаторам? Чому деякі з них залишаються нашими улюбленцями на тривалі роки? Частково це відбувається завдяки їхньому спокійному низькому мелодійному голосу, позбавленому нот, що дратують і відволікають увагу. Телеведучі, які мають привабливу зовнішність, але не володіють постановкою голосу, досить швидко зникаоть з екрана телевізора. Зрозуміло, що вони видатні журналісти й кореспонденти, але подати репортаж pізким, грубим, гугнявим голосом означає не вижити в жорсткій професійній конкурентній боротьбі. Залишаються власники чудових, добре поставлених голосів. Є категорія людей, голоси яких завжди викликають замилування. Це диктори класичних музичних радіостанцій. Такі люди часто володіють доброю вимовою. Незважаючи на те що більшість із них мають приємний голос від природи, вони все одно багато та свідомо працюють, над ним. Не має значення, який голос у вас від народження. Завдяки практиці ви зможете виробити такий голос, який відповідав би вашій фаховій майстерності та яскравій індивідуальності (Л.Зубенко).
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.