ОЧЕНЬ НУЖНО 8 КЛАСС ПОСТАВЛЮ ВСЕ 5 ЗВЁЗД перебудуйте подане речення так, щоб відокремлений член стояв перед означуваним словом. Зробіть повний синтаксичний розбір утвореного речення : Український народ творив свою мову упродовж віків, заносячи до мовної скарбниці добірний нектар слова

А хто тобі, Власе, дозволив тут рибу вудить? (виражається заборона). Здрастуйте, свахо і, що завітали (виражаеться радість). Краще, Марфушо, заглядати собі в душу якнайглибш і як найпрозоріш тодi, коли ще зможеш дивитися в неї, не червоніючи (виражаеться докір). Горпино, роби так, як велять (виражається наказ). Геть, бузувіри! Анахтеми! В холодну вас, п'янюги чортові! (виражаеться гнв, обурення). Доню, доню, гріх тобі (виражається докір). Просю тебе, сестричко, за стариу дружку (виражається прохання). Іване, брате, друже! Товаришу вірний! (виражаеться радість). Ні, сестрице моя, ніяке зілля не загоїть мого горя (виражається біль). Ярино! Люба моя, квіточко моя, зоре моя! (виражаеться любов)

Объяснение:

Сьогодні дуже теплий день весни. Я прокинулась від того, що тепле проміння котре пройшло через моє вікно, легко та ніжно доторкувалось до мого обличчя. Відкривши очі, я дуже довго лежала у ліжку думаючи про сьогоднішній день. Думала про свої плани. Думала про сьогоднішню роботу у мене на подвір'ї. Відійшовши від думок я захотіла виглянути у вікно. Біля вікна, мені було тепло і затишно, немовби на дворі липень. Подивившись на двір через моє вікно я пішла одягати свій сарафан. Вийшовши на двір я посміхнулась до теплого проміння від котрого сьогодні мій день і почався. Я приготувала собі сніданок. І пішла у садок у котрому стояла невеличка "домівка" котру змайстрував у тому році для мене мій тато. Я йому за це дуже вдячна. У тій маленькій хатинці стояв невеличкий столик, до я кого я частенько ходила аби поснідати. У моєму крихітному будиночку було багато віконець, через які я завжди люблю дивитись на мамин садок в якому росли мої найолюбленіші квіти, за якими я усе літо допоки я на канікулах. Я ситно поснідала. Помила посуд та пішла у "глиб" маминого садка. Пройшовши пару метрів від початку цієї різнокольорової весняної гамми я помітила, щось маленьке та біленьке навпроти мого вікна. Підійшовши ближче я зрозуміла, що це був підсніжник котрий визирнув під моїм вікном. Довго думала: А чому це я раніше його не побачила ? Коли ще у вікно зранку заглядала ? Для когось це буде загадкою, а саме для мене: Самим прекрасним, що є навесні !