Моя родина дуже бережливо відноситься до речей, пов’язаних з історією нашого роду. так, з покоління в покоління предмети інтер’єру, особливі речі та фотографії. завдяки такої традиції я дуже добре знаю біографію моїх предків. так, мені відомо, що бабуся моєї бабусі була відомим у полтаві лікарем. до неї приїжджали із різних кутків країни. під час великої вітчизняної війни вона була головним лікарем у військовій лікарні та врятувала багато наших співвітчизників. були випадки, коли вона залишалась у лікарні на троє, четверо діб, іноді без сну та їжи. колеги дуже поважали її, тому що вона завжди оточуючим. після війни в неї народилась донька – моя бабуся, яка через тридцять років також стала відомою в медицині людиною. вона стала хірургом-кардіологом і щоденно рятує хворих. по матусиній лінії в нас усі лікарі. мій дідусь родом з донеччини він ріс у родині шахтарів. його батько загинув у 1942 році під сталінградом разом зі старшим братом. з дванадцяти років він мусив піти працювати, щоб якось матусі, в якої на руках залишилося ще троє дітей. дідусь був самим старшим та пішов працювати у шахті. усе життя він мріяв стати авіаконструктором і після закінчення школи пішов навчатись в авіаційний інститут м. києва. мій дідусь дуже цілеспрямована людина, що звикла досягати у житті високих цілей. зараз він на пенсії, але залишається дуже активним і я часто звертаюсь до нього, коли мені потрібна при виконанні складних завдань. знати історію своєї родини дуже важливо – тільки так ми можемо виховувати в своїх дітях повагу та любов до близьких. крім того, народження сімейних традицій та їх зберігання отримати почуття кріпкої великої родини. саме з таких історій ми починаємо дивитися на життя по-іншому. адже не дарма говорять, що людина без минулого не може мати майбутнього! (міста і професії зміниш, я скинула з інтернета)
Людські можливості об'єктивно не мають меж - вони від походження людини воістину безмежні. Але, тим не менше, кожен людський суб'єкт ставить сам собі свої власні межі, точно так само, як будь-яка група чи спільнота людей колективно ставлять межі своїм індивідуальним і колективним можливостям. Тобто, наприклад, одна людина може сказати: "Я ніколи не зможу стрибнути з парашутом або в басейн з десятиметрової вишки. Це вище моїх меж! ". А інший йому у відповідь: "Нісенітниця! Я сто разів стрибав з парашутом, і взагалі - майстер спорту зі стрибків у воду". Де ж "межа" у кожного з цих людей? Погодься, що він різний і індивідуальний для кожного. І так - в будь-якій області. Людські можливості - це те, що можна безперервно розвивати і вдосконалювати. І для того, щоб для них не існувало меж, основна умова - це ліквідація обмежень і меж, встановлених людьми у свідомості. Якщо у свідомості все надумані штучні межі можливостей людиною зняті, то їх можна розвивати нескінченно.
Людські можливості об'єктивно не мають меж - вони від походження людини воістину безмежні. Але, тим не менше, кожен людський суб'єкт ставить сам собі свої власні межі, точно так само, як будь-яка група чи спільнота людей колективно ставлять межі своїм індивідуальним і колективним можливостям. Тобто, наприклад, одна людина може сказати: "Я ніколи не зможу стрибнути з парашутом або в басейн з десятиметрової вишки. Це вище моїх меж! ". А інший йому у відповідь: "Нісенітниця! Я сто разів стрибав з парашутом, і взагалі - майстер спорту зі стрибків у воду". Де ж "межа" у кожного з цих людей? Погодься, що він різний і індивідуальний для кожного. І так - в будь-якій області. Людські можливості - це те, що можна безперервно розвивати і вдосконалювати. І для того, щоб для них не існувало меж, основна умова - це ліквідація обмежень і меж, встановлених людьми у свідомості. Якщо у свідомості все надумані штучні межі можливостей людиною зняті, то їх можна розвивати нескінченно.