Очень и указать где именно ​

Звичайно, що варто! Те що в когось є якась вада не означає, що вона не має право на життя. Часто, багато людей їх не сприймають тому, що в них є вада з рукою або на обличчі або де-інде. Ніколи не поважав(ла) таких людей. Це гидко, коли людині не подобається інша незнайома йому людина, бо ззовні воне не дуже приваблива. Чому люди ніколи не дивляться на людину як на особистість? Чому людина повина бути приваблива тільки ззовні? А якщо взяти її внутрішній світ? Людина може бути не найкрасивішою на обличчі, але з нею приємно спілкуватись і така людина дуже розумна. Ніколи не слід сміятись з людини в якої є якась вада, неважливо де вона знаходиться. Як би почувалися люди, я кі стороняться людей з вадами, поставити на місце цих людей? Постійно чути зі спини: "Боже, який він бридкий...
- Будеш погано вчитися - будеш як та дівчинка
- Я буду гарно вчитися. Я не хочу бути такою гидкою, як та дівчинка..."? Хто б витримав таке знущання над собою? Якщо людині кажуть, що йому більше не варто жити, бо він з вадою, то ця людина дуже дурна і вона сама не має права на життя!

Сподіваюсь, що твір вийшов не надто емоційним)
Удачі!)

Україна - гарна країна. Її мальовничі краї, її прекрасні краєвиди... Це заворожує. Можна зачіпити і архітектуру. Наприклад Київ. Гарне місто, багато гарних будівель та й краєвидів не менше. Можна відмітити Поділ. Дуже гарне, живе місце. Саме в цьому місці, ти наче повертаєшся в старі часи. Гарні будиночки, красиві краєвиди. Так і хочеься залишитись там. Або наприклад, Львів. Як же ж там гарно! Милі вулички, куди не глянь - все неначе веселка розмалювала! Там приєно знаходитись. Час в тому місті так швидко плине... Або взяти ще Одесу. Саме тільки море вже навіває про гарне проведення часу, а місто! З його цікавими будиночками, вузенькими вуличками... А про людей я взагалі мовчу. Їхній колрит вражає! Один одного тут знає!
Ось такий мій рідний край - красивий, теплий і затишний.