Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Ольга Шевчук- Ольги Шевчук ,Ользі Шевчук.
Іван Ярошевський- Івана Ярошевського,Івану Ярошевському
Надія Борисова- Надії Борисової, Надії Борисової.
Олексій Жилін- Олексія Жиліна, Олексію Жиліну.
Микола Василенко- Миколи Василенка, Миколі Василенку.
Мирослава Мокренко- Мирослави Мокренко, Мирославі Мокренко.
Лариса Роменська- Лариси Роменської, Ларисі Роменській.
Петро Ворона- Петра Ворони, Петру Ворони.
Олександр Савчук- Олександра Савчука, Олександру Савчуку.
Павло Шашкевич- Павла Шашкевича, Павлу Шашкевичу.
Віра Нетудихата- Віри Нетудиханої, Вірі Нетудиханій.
Іван Нечуй-Левицький- Івана Нечуй- Левицького, Івану Нечуй- Левицькому.
Дмитро Панібудьласка.- Дмитра Пані будьласка, Дмитру Пані будьласка.
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".