Минає літо, і разом з осінню до нас приходять похмурі дні. блакитне небо повністю затягується сірими хмарами, так що й сонця не видно. десь там, над хмарами, воно продовжує світити, та до нас на землю ледве пробивається його неяскраве світло.в осінній день усе навколо наче покрите легким сірим покривалом. дерева, квіти, будинки - все має приглушений колір, фарби ніби меркнуть. квіти закривають свої бутони. у таку погоду ніщо не відкидає тінь, тому і здається одноманітним. сірий асфальт, сірі стіни, сіре небо. часто в похмуру погоду псується настрій, з'являється легкий смуток. та з іншого боку, похмурий осінній день сповнений і особливої краси, спокою та гармонії. сонце не ріже очі, не блищить поверхня води. все стримане й неяскраве. якщо немає вітру та дощу, то гуляти в осінній день дуже приємно. осінні вбрання дерев радують око та прикрашають пейзаж навколо. не жарко, тому можна довго ходити по осінніх вулицях, не відчуваючи втоми. головне, зберігати добрий та сонячний настрій в душі.
Сама природа про те, аби все, що є в ній живим, було красивим. красивий ліс, що вдягнувся в зелені шати, красиве поле соняшників, що повернули свої голівки до сонця — всюди присутня краса, що милує око. дитину змалечку привчають бачити й творити красиве, бо потворне не розвиває й не спонукає до злету думки, творчості, прагнень. красивими є не лише речі чи сама природа. красивими є люди, особливо красиві своєю душевною красою. бо такі люди добрі, привітні, вони ніби світяться зсередини. такі люди тримають нашу землю, на них тримається весь світ, отже, саме така краса врятує світ. це краса людяності, краса чистих почуттів, краса думок.
