Обставина не відокремлюється в реченні:
1) З кожним роком прощаючись важче залишити стареньких батьків.
2) Світова зірка блідне й тремтить догораючи.
3) Дрібні хвилі темніючи зливалися докупи.
4) Білий димок хвилюючись здіймається догори понад чумацьким табором.​

Я згідна/згоден з прислів’ям, що пташка красна пір’ям, людина – добрими справами.

Я згідна/згоден з прислів’ям, що пташка красна пір’ям, людина – добрими справами.Навіть важко уявити собі нашу країну без прізвищ Шевченко, Українка, Сухомлинський, Хмельницький... Ці люди залишили свої імена в історії завдяки саоїм великим справам.

Я згідна/згоден з прислів’ям, що пташка красна пір’ям, людина – добрими справами.Навіть важко уявити собі нашу країну без прізвищ Шевченко, Українка, Сухомлинський, Хмельницький... Ці люди залишили свої імена в історії завдяки саоїм великим справам.Але і кожна людина може залишити по собі добрий слід. Це може бути посаджене дерево, врятований чотириногий другабо згадка про щирість, людяність, працелюбність, відповідальність, щедрість якоїсь людини.

Я згідна/згоден з прислів’ям, що пташка красна пір’ям, людина – добрими справами.Навіть важко уявити собі нашу країну без прізвищ Шевченко, Українка, Сухомлинський, Хмельницький... Ці люди залишили свої імена в історії завдяки саоїм великим справам.Але і кожна людина може залишити по собі добрий слід. Це може бути посаджене дерево, врятований чотириногий другабо згадка про щирість, людяність, працелюбність, відповідальність, щедрість якоїсь людини.Треба намагатись більше робити по совісті та по серцю: не обманювати, доробляти розпочату справу до кінця, виконувати все якнайкраще.

Я згідна/згоден з прислів’ям, що пташка красна пір’ям, людина – добрими справами.Навіть важко уявити собі нашу країну без прізвищ Шевченко, Українка, Сухомлинський, Хмельницький... Ці люди залишили свої імена в історії завдяки саоїм великим справам.Але і кожна людина може залишити по собі добрий слід. Це може бути посаджене дерево, врятований чотириногий другабо згадка про щирість, людяність, працелюбність, відповідальність, щедрість якоїсь людини.Треба намагатись більше робити по совісті та по серцю: не обманювати, доробляти розпочату справу до кінця, виконувати все якнайкраще.Я, як ще учениця, можу до мамі вдома, перевести через дорогу дідуся, поступитись місцем у транспорті чи усміхнутись комусь, у кого поганий настрій.

Я згідна/згоден з прислів’ям, що пташка красна пір’ям, людина – добрими справами.Навіть важко уявити собі нашу країну без прізвищ Шевченко, Українка, Сухомлинський, Хмельницький... Ці люди залишили свої імена в історії завдяки саоїм великим справам.Але і кожна людина може залишити по собі добрий слід. Це може бути посаджене дерево, врятований чотириногий другабо згадка про щирість, людяність, працелюбність, відповідальність, щедрість якоїсь людини.Треба намагатись більше робити по совісті та по серцю: не обманювати, доробляти розпочату справу до кінця, виконувати все якнайкраще.Я, як ще учениця, можу до мамі вдома, перевести через дорогу дідуся, поступитись місцем у транспорті чи усміхнутись комусь, у кого поганий настрій.Люди, вірте в силу доброти! Залишіть свій слід на землі для тих, хто прийде після Вас...

Що є для мене коштовним у житті? Як не загубитися у юрбі? І як не проміняти неповторне? Ці питанні турбують не лише мене, а й більшість населення нашої держави. Коштовне. Для мене це Батьківщина , де спілкуються рідною мовою, де вчать мислити української, відповідати – українською, молитися, співати – українською, де не соромляться того, що ти заговориш Українською. У моїй країні багато недоліків. Утім, як і в будь-якій іншій. Ідеш Сумською з її шикарними магазинами і салонами, повз площу Свободи, повз сад Шевченка, повз Оперний театр і милуєшся всією цією красою. Але знаєш, що варто звернути вправо або вліво - і опинишся в старих брудних двориках, де багато будинків уже навіть не придатні для житла, і тільки квіти на підвіконнях свідчать про те, що тут усе-таки хтось живе. А дороги? Без сліз та нарікань не можна говорити про це! У такій країні нелегко жити. І нерозумно це приховувати. Але я не хочу і не буду змішуватися з юрбою, яка «скиглить» від незручностей, яка звинувачує всіх у життєвих проблемах: комуналка, високі ціни, низька зарплатня! Я спробую зберегти те неповторне, яке маємо ми всі- українці. Це найкращі, талановиті, людяні, відверті, щирі люди – гірники, волонтери, поети, співці, архітектори, військові- це моя родина і друзі. А ще тут цвітуть вишні навесні. Цвітуть так, як, мені здається, більше не цвітуть ніде.
Ну, а побутові незручності, що ж... Коли-небудь це закінчиться. Україні довелося стільки пережити - тільки голодомор 1933 року і Друга Світова війна забрали мільйони життів! Гарне життя не приходить відразу, не звалюється, як сніг на голову. Воно приходить поступово. От і ми незабаром будемо просто жити - повним життям, а не його чеканням, але для цього треба тільки одне: не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі!